Міліндер Лев Максович

• Мати — Іда Марківна (Мордківна) Шевець, померла в Ізраїлі .
• Сестра — кандидат медичних наук[17] Нінель Максівна Міліндер (нар. 1936), фтизіатр.
• Дружина (1950-і) — Ніна Миколаївна Ургант (1929—2021), актриса театру та кіно, народна артистка РРФСР (1974), лауреат Державної премії СРСР (1976). Лев Максович та Ніна Миколаївна прожили у шлюбі чотири роки, після розлучення одружився ще чотири рази[14].
  • Син — Андрій Львович Ургант (нар. 28 листопада 1956), актор театру та кіно, телеведучий[18] .
    • Онук — Іван Андрійович Ургант (нар. 16 квітня 1978), актор театру та кіно, шоумен, теле- та радіоведучий, співак, музикант, продюсер[14].
• Донька від передостаннього шлюбу.[14]

Лев Міліндер прослужив у трупі театру понад п'ятдесят років, з квітня 1954 року і до кінця життя, і в різні роки був зайнятий у спектаклях[10][11]:

• 1954 — «Суддя в пастці» — перехожі, жебраки та інші
• 1954 — «Помпадури і помпадурші» — офіцер
• 1959 — «Четверо під одним дахом» — громадянин напідпитку
• 1959 — «Трихвилинна розмова» — бухгалтер
• 1960 — «Тінь» за однойменною п'єсою-казкою Євгена Шварца (режисер — Микола Акімов) — тінь (Теодор-Христиан) вченого (Християна-Теодора)[11][12]
• 1962 — «Фізики» — Уве Сіверс, старший санітар
• 1963 — «Дон Жуан» — іноземні посли / лорд Амандевілл / Джонсон / негр Баба / султан / Ламбро
• 1964 — «Дело» — Чибісов, підпорядкованості
• 1964 — «Дванадцята ніч» — Фесте, блазень Олівії
• 1966 — «Весілля Кречинського» — Ніканор Савич Бек, лихвар
• 1968 — «Циліндр» — Родольфо
• 1968 — «Силуети Парижа» — Жан
• 1970 — «Хай живе король!» — Володимир Миколайович, заступник начальника інюрколегії Міністерства закордонних справ СРСР / Посадіон, надовго міністр внутрішніх справ Б.
• 1970 — «Село Степанчиково та його мешканці» — Прим
• 1972 — «Маленьке вікно на великий океан» — поет / художник / хор
• 1972 — «Візок з яблуками» — Король Магнус / Памфілій / Пліній, міністр фінансів
• 1973 — «Троянської війни не буде» — Геометр, сенатр
• 1974 — «Романтики» — Страфорель
• 1974 — "Концерт для. . . " — кларнет
• 1976 — «Ремонт» — людина в шльопанцях
• 1977 — Баня — Моментальников
• 1977 — «Сваха» — Корнелій Хекл
• 1980 — «Тьоркін-Тьоркін» — перший критик
• 1980 — «Зрада» — Гліб Олексійович Валетов
• 1981 — «Казка Арденського лісу» — Жак-меланхолік
• 1984 — «Все можуть королі» — Рибаков, член комісії
• 1985 — «День Перемоги серед війни» — кларнет
• 1986 — «Дванадцята ніч» — Антоніо, капітан корабля, друг Себастьяна
• 1990 — «Ромул Великий» — Аполліон, антиквар
• 1992 — «Планета кохання» — сенатор
• 1993 — «Тартарен з Тараскона» — буфетник
• 1997 — «Пристрасті за Мольєром» — вчитель танців

• 1961 — «Строкаті оповідання» (телеспектакль) — Гранський, наречений Лізи
• 1965 — «Велика котяча казка» — Хватачок, детектив
• 1979 — «Отелло» — Лодовіко
• 1990 — «Захід» — Ейхбаум
• 1993 — «Ти в мене одна» — колега Євгена Тимошина з НДІ
• 1995 — «Зимова вишня 3» — епізод
• 1995 — «Дебюссі, або Мадемуазель Шу-Шу» («La musique de l'amour: Chouchou»)— "перша скрипка
• 2001 — «На ім'я Барон» (серія № 10) — старий раввин у синагозі
• 2004 — «Агент національної безпеки 3» (серія № 32 «Падишах») — архиваріус
• 2004 — «Іванов та Рабинович» — професор славістики

• 1966 — «Поема двох сердець» — кривтй емір (роль Р. Пірмухамедова)
• 1979 — «Пригоди принца Флорізеля» — злочинець в інвалідному візку (роль Іллі Рєзніка)
• 1981 — «Всім чортам на зло»

• 1991 — почесне звання " Заслужений артист РРФСР " — за заслуги в галузі радянського мистецтва[1][2].
• 2004 — медаль ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня — за заслуги в галузі театрального мистецтва та багаторічну плідну роботу[19] .