Акімов Микола Павлович

Мико́ла Па́влович Акі́мов (рос. Николай Павлович Акимов; нар. 16 квітня 1901, Харків — пом. 6 вересня 1968, Москва) — російський радянський режисер і художник, педагог, професор з 1960 року.

Микола Акімов
рос. Николай Павлович Акимов
Ім'я при народженні Акимов Николай Павлович
Народився 3 (16) квітня 1901
Харків, Російська імперія[1]
Помер 6 вересня 1968(1968-09-06)[1][2][3] (67 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання
Літераторські мостки : 
Громадянство Російська імперія
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність художник, театральний режисер, сценограф, педагог, книжковий ілюстратор
Alma mater Вищі художньо-технічні майстерні
Знання мов російська
Заклад Санкт-Петербурзький театр комедіїd
Жанр портрет
У шлюбі з актриса Олена Юнгер
Нагороди

IMDb ID 0015347

Життєпис

Народився 3 [16] квітня 1901(19010416) року в Харкові в сім'ї службовця залізниці. Після отримання батьком посади в правлінні Московсько-Віндаво-Рибінської залізниці родина в 1910 році переїхала в Царське Село, потім до Санкт-Петербурга[4]. У 1914 році займався у вечірній художній школі Товариства заохочення мистецтв, студії С. М. Зейденберга[5], у 1916—1918 роках навчався в Новій художній майстерні під керівництвом М. Добужинського, О. Яковлєва, В. Шухаєва. Працював у майстерні плаката петроградського Пролеткульту[5].

Могила Миколи Акімова

З 1919 року приїхав до Харкова. Того ж року еспонував свої твори на Першій всеукраїнській художній виставці. У 1920—1922 роках викладав малюнок на Вищих курсах політпросвітробітників в Харкові. У 1922 році став працювати в якості художника в Харківському театрі для дітей оформивши постановку п'єси О. Білецького (літературний псевдонім — Р. Побідимський) «Подвиги Геркулеса».

У 1923 році повернувся в Петроград і вступив до ВХУТЕМАСу. Після знайомства з М. М. Євреїновим оформив його п'єсу «Даєш Гамлета» в театрі «Криве дзеркало». Працював в якості художника-оформлювача в театрі «Музичної комедії», «Сучасному театрі», «Вільної комедії», в театрах-кабаре «Карусель» і «Балаганчик»[4].

Режисерську діяльність почав у 1932 році у Москві («Гамлет» Шекспіра в театрі імені Є. Вахтангова). З 1935 року працював (з перервою у 1949—1955 роках) художнім керівником Ленінградського театру комедії. Виконав театральні плакати до своїх спектаклів[5]. З 1954 по 1968 рік викладав в Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії, очолюючи художньо-постановочний факультет[4].

Помер 6 вересня 1968 року у Москві. Похований в Санкт-Петербурзі на Літераторських містках Волковського цвинтаря.

Творчість

Постановки у театрі

Серед найкращих постановок:

Фільмографія
  • «Третя молодість» (1929, художник-постановник)
  • «Кощій Бездушний» (1944, художник у співавторстві)
  • «Попелюшка» (1947, художник у співавторстві)
  • «Тіні» (1953, режисер-постановник і художник — у співавторстві)
  • «Весна в Москві» (1953, фільм-спектакль; режисер-пост.)
  • «Справа» (1955, фільм-спектакль; режисер-постановник і художник — у співавторстві)
  • «Софія Ковалевська» (1956, сценарист у співавторстві)
  • «Строкаті розповіді» (1961, фільм-спектакль; режисер-постановник у співавторстві) та інші[7].

Художня творчість
плакат до вистави п'єси «Диктатура»

Виступав, як художник кіно. Працював у галузі станкового живопису, графіки, плаката:

Ілюстрував і оформляв книги у видавництвах «Academia», «Полярная звезда», «Былое» та інших; збірки творів Анрі де Реньє (1924—1927) і Жуля Ромена (1925—1930); «Смерть пана Жюльєна» П. Боста (1926) та інші[9].

Літературна діяльність

Автор статей з театрального мистецтва і книг:

  • «О театре». Ленінград ; Москва, 1962(рос.);
  • «Не только о театре». Москва, 1966(рос.)[9].

Відзнаки

Почесні звання:

Ордена і медалі:

Інші:

Вшанування пам'яті
мемjріальна дошка в фоє Театру комедії/
  • 1970 року у Санкт-Петербурзі, на будинку 4 по вулиці Гоголя (нині Мала Морська), з боку Кирпичного провулка встановлено меморіальну дошку (автор — архітектор Ж. М. Вержбицький) з текстом: «У цьому будинку з 1945 р по 1967 р жив народний артист СРСР Микола Павлович Акімов»[10];
  • У 1986 році ім'я М. П. Акімова присвоєно Ленінградському театру комедії;
  • У 2001 році в фоє Театру комедії відкрито меморіальну дошку М. П. Акімова. Скульптор Г. Д. Ястребенецький, архітектор О. О. Гавричков;
  • У 2011 році в Театрі комедії відкрита кімната-музей режисера[11].
  • На його честь названо астероїд 4521 Акімов[12].

Примітки
  1. Акимов Николай Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998. — ISBN 978-1-884446-05-4
  4. Біографія на kino-teatr.ru(рос.)
  5. Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. ISBN 966-5467-23-4.
  6. В якому він взяв участь і як співавтор сценічного варіанту п'єси.
  7. Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
  8. Еециклопедія сучасної України.
  9. «Художники народов СССР». Библиографический словарь. «Искусство», Москва, 1970. Том 1. сторінки 75—76(рос.)
  10. Енциклопедія Санкт-Петербурга(рос.)
  11. Мазурова С., Сладков А. В Петербурге открыли комнату-музей режиссёра Николая Акимова // Российская газета. — 2011. — 16 апреля.(рос.)
  12. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Літенратура
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.