Мінамото-но Йорітомо

Мінамото-но Йорітомо (яп. 源頼朝, みなもとのよりとも; 1147—1199) — японський політичний діяч і полководець кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура. Перший сьоґун сьоґунату Камакура. Третій син Мінамото-но Йосітомо. Старший звідний брат Мінамото-но Йосіцуне. Батько сьоґунів Мінамото-но Йоріїе та Мінамото-но Санетомо.

Мінамото-но Йорітомо
яп. 源頼朝
Народився	9 травня 1147 Район Ацута, Наґоя, Японія або Наґоя, Японія
Помер	9 лютого 1199(1199-02-09)[1] (51 рік) Камакура, Префектура Канаґава, Японія ·падіння з коняd
Поховання	Tomb of Minamoto no Yoritomod :
Країна	Японія
Діяльність	політик, буші, містобудівник
Знання мов	японська
Учасник	Смута Хейдзі, Війна Мінамото і Тайра і Q11445749?
Посада	Сьоґун
Військове звання	Сьоґун
Рід	Kawachi Genjid
Батько	Мінамото но Йосітомо
Мати	Yura Gozend
Родичі	Asukai Masatsuned
Брати, сестри	Bōmon Himed, Minamoto no Mareyoshid, Ano Zenjōd, Мінамото но Йосіцуне, Minamoto no Noriyorid, Minamoto no Tomonagad, Minamoto no Yoshihirad, Minamoto no Yoshikadod і Gien
У шлюбі з	Ходзьо Масако, Q11391784?, Kame no Maed, Daishin no Tsuboned і Q106595994?
Діти	Мінамото но Йоріїе, Мінамото но Санетомо, Ōhimed, Sanmand, Jōgyōd, Ōtomo Yoshinaod і Q106596010?
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Так званий портрет Мінамото-но Йорітомо (Також приписується Асіказі Наойосі).

Після смути Хейдзі 1159 року був помилуваний Тайрою но Кійоморі і засланий у місцевість Хіруґакодзіма, у провінції Ідзу, під нагляд роду Ходзьо.

У 1180, за наказом принца Мотіхіто, зібрав війська і виступив проти диктаторів роду Тайра. Був розбитий ворогом, але успішно врятувався у горі Ісібасі. Звідти втік у провінцію Ава, де скликав нову армію. Бувши головою роду Мінамото, заручився підтримкою самурайських родів регіону Канто і заклав свою резиденцію у місті Камакура. Того ж року розбив війська Тайра у битві на річці Фудзі.

У 1183 проголосив себе володарем Східної Японії і вислав війська на захід під проводом своїх молодших братів — Мінамото-но Норійорі і Мінамото но Йосіцуне для покарання роду Тайра. Став фактичним воєнним лідером країни після знищення Тайра у битві при Данноура у 1185. Після цього, під приводом покарання неслухняного брата Йосіцуне, домігся від Імператорського двору права призначення самурайських інспекторів сюґо і маєткових наглядачів дзіто у провінції Японії, завдяки чому встановив реальний контроль за регіонами.

У 1192 призначений на посаду «великого сьоґуна-завойовника варварів». Заклав основи першого самурайського уряду — Камакурського сьоґунату.