Міненко Любов Павлівна

Любов Павлівна Міненко (народилася 5 травня 1950(19500505) року в Каневі на Черкащині[1]) — українська художниця. Член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.

Міненко Любов Павлівна
Народилася 5 травня 1950(1950-05-05) (71 рік)
Канів, Канівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність художниця

Життєпис

Народилася в сім'ї робітників.

У 1973 вийшла заміж за Миколу Міненка, інженера, художника.[1]

1976 року закінчила Київський державний художній інститут, факультет живопису, театральне відділення (майстерня Данила Лідера).

По закінченні інституту за розподілом разом з чоловіком поїхала до Хмельницького, де протягом двох років працювала художником-постановником вистав у Хмельницькому музично-драматичному театрі ім. Г. Петровського.[1]

З 1980 працювала в Києві.

З 2000 — член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України.

З 2003 працює в Каневі в училищі культури та мистецтв викладачем композиції.

Творчість

У творчому доробку має більше 1000 акварелей, 300 полотен олією й темперою, понад 100 авторських аплікацій, 20 пастелей.[1]

Студенткою V курсу оформила виставу «Не просте, а золоте» Ю. Чаповецького в Київському театрі юного глядача.

Здійснила художньо-монументальне оформлення Будинку шлюбу по вулиці Червоноармійській в Києві, художнє оформлення книг Т. Ніколаєвої: «Украинская народная одежда», «Київ та Київщина», «Історія національного одягу».

З 1979 — постійна учасниця Всеукраїнських та Міжнародних художніх виставок. У творчому доробку художниці десятки персональних виставок у Національному музеї Т. Шевченка, музеї Павла Тичини, Національному музеї літератури, Національному художньому музеї, Українському Домі (Київ), Національному заповіднику Т.Г. Шевченка (Канів), у Києво-Могилянській академії, Державному музеї театру і кіно України (Київ), Львівському Палаці мистецтв, Київському Будинку вчителя, Національній науковій бібліотеці ім. В.І. Вернадського, Київському Будинку актора, галереї «Крок назустріч» (Київ), Києво-Могилянській академії, Канівському музеї декоративно-прикладного мистецтва.[2]

Відзнаки

Лауреат Премії імені Василя Стуса (2013).

Примітки
  1. Сергій Корнелюк (29 травня 2015). 20 робіт із своєї персональної виставки художниця Любов Міненко подарувала музею. Новини Черкас.
  2. Любов Міненко. Незупинені "прекрасні миттєвості". 18 вересня 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.