Лідер Данило Данилович
Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917, Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.
| Данило Данилович Лідер | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
25 квітня (8 травня) 1917 Вікторфельд | ||
| Помер |
29 грудня 2002 (85 років) Київ | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | німець | ||
| Діяльність | режисер, сценограф, педагог | ||
| Alma mater | Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна | ||
| Членство | Спілка художників СРСР | ||
| У шлюбі з | Пітоєва-Лідер Кіра Миколаївна | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.
З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.
Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.
У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 1973–1980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979–1990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.
Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Володимир Карашевський[1], Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов.
Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.
Помер в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі.
Сценографічні роботи
Данило Лідер оформив більше 150 вистав
- Театр ім. Самуїла Цвиллінга (Челябінськ)
- 1952 — «Любов Ярова» за однойменною п'єсою Костянтина Треньова (Сталінська премія)
- 1963 — «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана
- 1964 — «Квітка Міссісіпі» Джерома Керна
- 1965 — «Ніч у Венеції» Йоганна Штрауса
- 1964 — «В день весілля» Віктора Розова
- 1969 — «Дивна місіс Севідж» Джона Патріка
- 1980 — «Вишневий сад» Антона Чехова; реж. Ірина Молостова
- 1965 — «Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука; реж. Володимир Лизогуб
- 1966 — «Патетична соната» Миколи Куліша; реж. Дмитро Алексідзе, П. Сергиєнко
- 1968 — «Ради семейного очага» Івана Франка; реж. Броніслав Мешкіс
- 1970 — «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги; реж. Броніслав Мешкіс
- 1970 — «Вірність» Миколи Зарудного
- 1971 — «В ночь лунного затмения» Мустай Каріма; реж. Сергій Сміян
- 1973 — «Голубі олені» Олексія Коломійця
- 1974 — «Здравствуй, Прип'ять!» Олександра Левади; реж. Сергій Сміян
- 1980 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; реж. Сергій Данченко
- 1980 — «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука; реж. Сергій Данченко
- 1983 — «Гостина старої дами» Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко
- 1985 — «Злива» Олексія Коломійця
- 1988 — «Камінний господар» Лесі Українки; реж. Сергій Данченко
- 1989 — «Тев'є-Тевель» Григорія Горіна за Шолом-Алейхемом; реж. Сергій Данченко
- 1966 — «Княгиня Волконська» Юрія Знатокова
- 1968 — «Дафніс і Хлоя. Болеро» Моріса Равеля
Відзнаки
- 1952 — Сталінська премія за оформлення вистави «Любов Ярова» Костянтина Треньова в Челябінському академічному драматичному ім. С. М. Цвіллінга)
- 1972 — Заслужений діяч мистецтв УРСР
- 1977 — Золота медаль 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта
- 1982 — Народний художник УРСР
- 1988 — Премії імені О. Корнійчука
- 1993 — Національна премія України імені Тараса Шевченка
- Медаль Празької квадрієнале
- Медаль «Ветеран праці»
Джерела та література
- Н. М. Томазова. Лідер Данило Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 207. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Клековкін О. Данило Лідер. Людина та її простір // Український театр. — К., 1995. — № 1-5.
- Клековкин А. Даниил Лидер: Человек и его пространство. Из воскресных бесед с Даниилом Данииловичем Лидером, записанных в Его Белой Мастерской в 1994—1999 годах Александром Клековкиным / ИПСМ НАИ Украины. — К.: «Арт Економі», 2012. — 88 с.
- Академія мистецтв України
- Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Інтерв'ю з Пітоєвою-Лідер Кірою Миколаївною (рос.)
Посилання
- Лідер Данило Данилович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 152-153.
- Орден Лидера (рос.). «Іnший Kyiv». 5 червня 2017. Процитовано 2020-8-17.