Канівський район

Район розташовувався на півночі Черкаської області у лісостеповій зоні України у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини і був розділений руслом Дніпра на дві частини. Більша — правобережна частина — знаходилась в межах Придніпровської височини, поверхня якої — підвищена хвилясто-пасмова рівнина, розчленована ярами та балками. Лівобережжя знаходилось на Придніпровській низовині, поверхня якої ― низовинно-плоска та полого-хвиляста рівнина.

Сьому частину площі адміністративного району займали понад 5000 ярів, що врізалися у хвилясто-пасмову рівнину правобережної частини Канівщини на глибину 35-100 метрів. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів.

На півночі район омивало Канівське водосховище, яке створено в 1975 році. На півдні району розташовувався Канівський природний заповідник, площею 2027 га, який утворено в 1931 році.

Клімат району — помірно континентальний та помірно вологий з переважаючими північно-західними та південно-східними вітрами. Ґрунти, в основному, дерново-слабопідзолисті та глиняно-піщані.

Для Канівщини характерні два типи рельєфу. На правобережжі — високе плато, розчленоване глибокими ярами і річковими долинами. Лівобережжя — низовина з характерним для неї рельєфом плоскої терасової рівнини. Найпримітніші деталі природного комплексу Канівщини зв'язані з горбогір'ям, яке вчений-енциклопедист М. О. Максимович називав «горами Трахтемирівськими», а геолог Ю. Г. Чугунський — неповторним геологічним витвором на планеті. Відомі світові Канівські дислокації — невеличка ділянка Придніпровської височини довжиною 35 км і шириною від 2 до 9 км, що займає простір між селами Трахтемирів, Ковалі й Кононча. Тут 150 — метрова товща гірських порід різного віку (від юрського до антропогенованого) зім'ята в серії лускуватих структур дією тектонічних сил та напором Дніпровського льодовика. Сьому частину площі адміністративного району (1300 кв. км) тепер займають понад 5000 ярів, що врізалися в хвилясто — пасмову рівнину правобережної частини району на глибину 35 — 90 м. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 18 км і має понад 500 відгалужень.

Надра містять: буре вугілля, гіпс, фосфорити, халцедон, вапняки, вогнетривкі глини, будівельні піски.

Ліси займають площу приблизно 40 тисяч га. Основні породи дерев: сосна, дуб, граб, акація, липа, клен.

На території району розташовано Канівський природний заповідник, Білоозерський національний природний парк, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», заповідні урочища: Південне Таганчанське, Південно-східне Таганчанське, пам'ятка природи «Школа» та цілий ряд заказників: Тарасів Обрій, Сосна Гоголя, Дуби Т. Г. Шевченка та інші.

Канівський район утворений 7 березня 1923 року шляхом об'єднання Курилівської і Пшеничниківської волостей у складі Корсунської округи, яка згодом була перейменована на Шевченківську.[3] 3 червня 1925 переданий до складу Черкаської округи[4], яка була перейменована у січні 1927 року на Шевченківську і проіснувала до вересня 1930 року.[5]

З 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Після утворення Черкаської області, згідно з Указом Президії Верховної Ради від 7 січня 1954 року, Канівський район введено до її складу. За цим же документом села Гельмязівського району Полтавської області — Ліпляве, Озерище, Келеберда, Сушки, Прохорівка — були адміністративно підпорядковані Черкаській області. У 1963 році Гельмязівський район було ліквідовано, а вищезазначені села спершу відійшли до Драбівського району, а з 4 січня 1965 року — до Канівського району. У 1963 році Канівський район було розформовано, а населені пункти, які територіально належали Канівському району, відійшли до Корсунь-Шевченківського. 4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР знову створюється Канівський район.

Канівська ГЕС

Передові позиції в промисловості району займають підприємства харчової й переробної галузей. Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Продукцію під торговою маркою «Верес» експортує також ЗАТ «Агроекопродукт». У Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства.

У кількох селах району працюють ферми фірми «Наша ряба», що вирощують і переробляють бройлерів.

До числа найбільших роботодавців і наповнювачів місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.

• Канівський історичний музей — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 15;
• Канівський музей народного декоративного мистецтва — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 64;
• Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» — м. Канів, вул. Енергетиків, 68;
• Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора» — м. Канів, Тарасова Гора;
• Літературна Канівщина — м. Канів, вул. Енергетиків, 78;
• Музей-садиба М. О. Максимовича — с. Прохорівка;
• Музей Гайдара — с. Ліпляве.

Руїни цукрового заводу у селі Мартинівка

• Вітряки у селах Григорівка, Грищенці, Трахтемирів, Яблунів;
• Церква Пр. Іллі (1892) у селі Прохорівка;
• Земська лікарня, гамазей (кінець ХІХ ст.) у селі Прохорівка;
• Виробничий корпус цукрового заводу (1914) у селі Мартинівка;
• Адміністративна будівля спиртзаводу (1864) у селі Степанці;
• 

  Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця
  Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця. Знесено
• Будинок пристава (ХІХ ст.) у селі Межиріч;
• Будинок графа Бутурліна (кінець ХІХ ст.) у селі Таганча;
• Школа (кінець ХІХ ст.) у селі Трахтемирів;
• Садиба Зноско-Боровських (ХІХ ст.) у селі Бересняги (статусу пам'ятки офіційно не має).

Максимович Михайло Олександрович

Арабажин Костянтин Іванович

Красюк Петро Харитонович

Див. також: Категорія:Персоналії:Канівський район

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Канівського району було створено 47 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,15 % (проголосували 10 791 із 16 585 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,92 % (5 696 виборців); Юлія Тимошенко — 18,96 % (2 080 виборців), Олег Ляшко — 12,02 % (1 319 виборців), Анатолій Гриценко — 6,83 % (749 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,79 %.[6]

• Мартинівський скарб

• Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К.,2010. — С.391-392.

• Хто є хто в Україні^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Облікова картка району на сайті Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Канівський район — економіка району, органи влади, підприємства, селищні ради

Київська область (Миронівський район)	Канів, Київська область (Переяслав-Хмельницький район)
Київська область (Миронівський район)		Золотоніський район
Київська область (Богуславський район)	Корсунь-Шевченківський район	Черкаський район