Мірза-Авак'янц Наталія Юстівна

Мірза-Авак'янц Наталя Юстівна, (дівоче прізвище — Дворянська) (нар. 11 (23) жовтня 1889(18891023) — пом. можливо, 1942) — український історик, представниця наукової школи академіка Багалія Д. І., автор праць з історії Гетьманщини XVII ст., історії селянських рухів XX ст. Професор (1920).

Мірза-Авак'янц Наталія Юстівна
Наталія Мірза-Авак'янц
Наталія Мірза-Авак'янц
Народилася 11 (23) жовтня 1889(1889-10-23)
Бориспіль, Полтавська губернія
Померла 1942(1942)
ГУЛАГ
Країна Російська імперія
 УНР
 Гетьманат
УРСР
Національність українка
Діяльність історикиня
Alma mater Київські вищі жіночі курси
Галузь історія
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Посада викладач, проректор, завідувач кафедри
Звання професор
Науковий керівник Багалій Дмитро Іванович
Відома завдяки: «Історія України у зв'язку з історією Західної Європи, ч. 1» (1929),
«Нариси з історії суду в Лівобережній Україні у другій половині XVII ст.» (1926)
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народилася в м. Бориспіль на Полтавщині (тепер Київська область) у сім'ї лікаря.

Закінчила київську міністерську гімназію святої княгині Ольги (1907) і Київські вищі жіночі курси.

Переїхавши 1913 до Москви, склала іспит за курсом історичного факультету. Слухала лекції В.Ключевського та Б.Віппера в Московському університеті та Московському міському народному університеті ім. А.Шанявського.

1913—1917 викладала в жіночій гімназії в Москві, від кінця 1917 до початку 1918 — у Київській комерційній жіночій школі Товариства вчителів та зразковій школі при педагогічних курсах А.Жекуліної.

1918—1924 — працює у Полтавському вчительському інституті та на історико-філологічному факультеті Полтавського університету (від 1920 — професор).

2 березня 1922 стала аспіранткою при Кафедрі історії української культури (Харків).

З 1924 — професор Харківського інституту професійної освіти та Всеукраїнського інституту комуністичної освіти.

Після відновлення Харківського університету (нині Харківський національний університет) — зав. кафедри історії України. Паралельно викладала в Інституті червоної професури.

1932—1934 викладала загальну історію у Луганському педагогічному інституті.

Від 1934 завідувач кафедри історії України Київського університету.

Із середини 30-их років почалося шельмування Н. Ю. Мірзи-Авак'янц. На загальноінститутських партійних зборах, що відбулися 31 січня 1935 pоку, її звинуватили в тому, що «недостатньо долає своє націоналістичне минуле, в лекціях „опошляє“ М. М. Покровського, говорячи, що в нього є помилки»[1].

1936 року — звільнена з роботи.

Ув'язнена 12 червня 1938. Страчена (точна дата невідома). Реабілітована 1959 року.

Науковий доробок

Друкуватися почала з 1914. Основний фах — історія Лівобережної України 16—18 ст.

Автор праць:

  • «З побуту української старшини кінця XVII століття» (Записки Українського наукового товариства на Полтавщині, вип. 1. Полтава, 1919),
  • «Українська жінка в XVI—XVII ст.» (Полтава, 1920),
  • «Нариси з історії суду в Лівобережній Україні у другій половині XVII ст.» («Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури», 1926, число 2—3; 1927, № 6).
  • Вивчала історію селянських рухів початку 20 століття. Чи не перша в українській історіографії розглянула історію України в контексті світового історичного процесу у праці «Історія України у зв'язку з історією Західної Європи, ч. 1» (Харків, 1929).
  • 1937 закінчила чорновий варіант «Історії Запоріжжя» (рукопис загинув у Києві під час гітлерівської окупації), фрагмент її у квітні 1938 здала до «Історичного збірника» (рос. Исторический сборник) АН СРСР.

Писала підручники з історії України.

Примітки
  1. А.О.Климов. ВИЩА ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА НА ЛУГАНЩИНІ В 30-І РОКИ XX СТОЛІТТЯ. www.VuzLib.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.