Мірошникова Ганна Яківна

Ганна Яківна Мірошникова (нар. 1 квітня 1940(19400401), село Вільховець, тепер Новоушицького району Хмельницької області) — українська радянська громадська та профспілкова діячка. Працювала слюсарем на заводах Одеси та Хмельницького, обералася депутатом Верховної Ради СРСР 8-го та 9-го скликань. Пізніше стала діячкою профспілкового руху, обиралася секретарем Хмельницького обкому Профспілки працівників електростанцій і електротехнічної промисловості.

Мірошникова Ганна Яківна
Народилася 1 квітня 1940(1940-04-01) (81 рік)
Вільховець, Новоушицький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Національність українці
Діяльність слюсарка, депутатка, профспілкова діячка
Партія безпартійна
Нагороди

Народний депутат СРСР
8-го скликання
безпартійна 1970 — 1974
9-го скликання
безпартійна 1974 — 1979

Біографія

Народилася у 1940 році, отримала середню освіту. У 1956—1958 роках працювала старшою піонервожатою у середній школі. З 1959 до 1965 року працювала слюсарем-складальником у комплексній бригаді Одеського заводу сільськогосподарських машин імені Жовтневої Революції[1]. У складі бригади займалася зварюванням сидіннів для причіплювачів, складанням плугів. Журналіст П. Стеценко так описував зовнішність Ганни під час роботи на заводі сільськогосподарських машин: «невеличка на зріст, тендітна, мов берізка»[2].

У 1965 році, через сімейні обставини, покинула Одесу та переїхала до Хмельницького, де стала працювати слюсарем-складальником або, за іншими відомостями, електромонтажницею-схемницею у монтажно-складальному цеху Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій імені 50-річчя СРСР. Добре себе зарекомендувала на новому місці роботи, перевиконувала план та вносила рацпропозиції і тому була висунута кандидатом у депутати до Верховної ради СРСР від 556 виборчого округу. У 1970 році Ганна Мірошникова була обрана депутатом Ради Союзу Верховної ради СРСР[3][2][4]. У 1971 році почала працювати слюсарем-монтажником на заводі трансформаторних підстанцій. У 1974 році була вдруге обрана депутатом Ради Союзу Верховної ради СРСР[5].

Як депутат, Ганна Мірошникова успішно вирішувала звернення як громадян так і підприємств, установ та населених пунктів свого виборчого округу. Допомагала своєму заводу у спорудженні житлових будинків для робітників. Неоднаразово для вирішення питань щодо будівництва їздила у Москву. Також, для вирішення питань з постачання металом будівництва особисто їздила у Маріуполь та Череповець. У книзі з історії заводу трансформаторних підстанцій — «Люди, роки, життя» — зазначалося, що «в кожному житловому будинку, побудованому на кошти ХЗТП, є значна частина депутатської роботи Ганни Яківни»[6]. Перший секретар ЦК ЛКСМ України Андрій Гіренко, у своїй статті 1972 року, видмітив Ганну Мірошникову як одну з молодих депутатів, які «вирішують важливі питання на сесіях Рад, беруть участь у роботі депутатських комісій, турбуються про задоволення потреб трудящих і зокрема молоді»[7]. У 1974 році колеги Гани Мірошникової відмічали не тільки її майстерність та новаторство, але й доброту, вимогливість і не байдужість до людей[2].

На загальних зборах колективу трансформаторного заводу у 1979 році Ганна Мірошникова була обрана звільненим заступником голови профспілкового комітету з виробництва. На новій посаді проявила себе як активна профспілкова діячка, захисниця інтересів простих робітників. Займалася організацією дозвілля працівників, допомогала у отриманні квартир робітничим родинам. Завдяки своїй діяльності, стала відома за межами підприємства і була обрана секретарем Хмельницького обкому Профспілки працівників електростанцій і електротехнічної промисловості у 1981 році[8].

Була одружена, чоловік працював на Хмельницькому радіотехнічному заводі[2].

Потім — на пенсії в місті Хмельницькому Хмельницької області.

Нагороди

Примітки
  1. Депутаты Верховного Совета, 1974, с. 298.
  2. Стеценко, 1974, с. 2.
  3. Депутаты Верховного Совета, 1970, с. 288, 529.
  4. Люди, роки, життя, 2002, с. 71.
  5. Депутаты Верховного Совета, 1974, с. 298, 528.
  6. Люди, роки, життя, 2002, с. 72.
  7. Гіренко, 1972, с. 4.
  8. Люди, роки, життя, 2002, с. 71—72.

Джерела
  • Гіренко А. М. Вітчизна рідна — СРСР // Дніпро. — 1972. — № 12. — С. 2—7. — ISSN 1562-0379.
  • П. Стеценко. День і все життя // Радянське Поділля. — 1974. — 12 червня. — С. 2.
  • Люди, роки, життя. Від ХЗТП до ВАТ «Укрелектроапарат». — Хмельницький, 2002. — 276 с. — ISBN 966-7736-48-2.
  • Мирошникова Анна Яковлевна // Депутаты Верховного Совета СССР. Восьмой созыв. : [рос.]. — Москва, 1970. — 552 с.
  • Мирошникова Анна Яковлевна // Депутаты Верховного Совета СССР. Девятый созыв. : [рос.]. — Москва, 1974. — 552 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.