Мірошникова Ганна Яківна
Ганна Яківна Мірошникова (нар. 1 квітня 1940, село Вільховець, тепер Новоушицького району Хмельницької області) — українська радянська громадська та профспілкова діячка. Працювала слюсарем на заводах Одеси та Хмельницького, обералася депутатом Верховної Ради СРСР 8-го та 9-го скликань. Пізніше стала діячкою профспілкового руху, обиралася секретарем Хмельницького обкому Профспілки працівників електростанцій і електротехнічної промисловості.
Мірошникова Ганна Яківна | |
---|---|
Народилася |
1 квітня 1940 (81 рік) Вільховець, Новоушицький район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
Країна |
СРСР Україна |
Національність | українці |
Діяльність | слюсарка, депутатка, профспілкова діячка |
Партія | безпартійна |
Нагороди | |
Народний депутат СРСР | |||
---|---|---|---|
8-го скликання | |||
безпартійна | 1970 | — | 1974 |
9-го скликання | |||
безпартійна | 1974 | — | 1979 |
Біографія
Народилася у 1940 році, отримала середню освіту. У 1956—1958 роках працювала старшою піонервожатою у середній школі. З 1959 до 1965 року працювала слюсарем-складальником у комплексній бригаді Одеського заводу сільськогосподарських машин імені Жовтневої Революції[1]. У складі бригади займалася зварюванням сидіннів для причіплювачів, складанням плугів. Журналіст П. Стеценко так описував зовнішність Ганни під час роботи на заводі сільськогосподарських машин: «невеличка на зріст, тендітна, мов берізка»[2].
У 1965 році, через сімейні обставини, покинула Одесу та переїхала до Хмельницького, де стала працювати слюсарем-складальником або, за іншими відомостями, електромонтажницею-схемницею у монтажно-складальному цеху Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій імені 50-річчя СРСР. Добре себе зарекомендувала на новому місці роботи, перевиконувала план та вносила рацпропозиції і тому була висунута кандидатом у депутати до Верховної ради СРСР від 556 виборчого округу. У 1970 році Ганна Мірошникова була обрана депутатом Ради Союзу Верховної ради СРСР[3][2][4]. У 1971 році почала працювати слюсарем-монтажником на заводі трансформаторних підстанцій. У 1974 році була вдруге обрана депутатом Ради Союзу Верховної ради СРСР[5].
Як депутат, Ганна Мірошникова успішно вирішувала звернення як громадян так і підприємств, установ та населених пунктів свого виборчого округу. Допомагала своєму заводу у спорудженні житлових будинків для робітників. Неоднаразово для вирішення питань щодо будівництва їздила у Москву. Також, для вирішення питань з постачання металом будівництва особисто їздила у Маріуполь та Череповець. У книзі з історії заводу трансформаторних підстанцій — «Люди, роки, життя» — зазначалося, що «в кожному житловому будинку, побудованому на кошти ХЗТП, є значна частина депутатської роботи Ганни Яківни»[6]. Перший секретар ЦК ЛКСМ України Андрій Гіренко, у своїй статті 1972 року, видмітив Ганну Мірошникову як одну з молодих депутатів, які «вирішують важливі питання на сесіях Рад, беруть участь у роботі депутатських комісій, турбуються про задоволення потреб трудящих і зокрема молоді»[7]. У 1974 році колеги Гани Мірошникової відмічали не тільки її майстерність та новаторство, але й доброту, вимогливість і не байдужість до людей[2].
На загальних зборах колективу трансформаторного заводу у 1979 році Ганна Мірошникова була обрана звільненим заступником голови профспілкового комітету з виробництва. На новій посаді проявила себе як активна профспілкова діячка, захисниця інтересів простих робітників. Займалася організацією дозвілля працівників, допомогала у отриманні квартир робітничим родинам. Завдяки своїй діяльності, стала відома за межами підприємства і була обрана секретарем Хмельницького обкому Профспілки працівників електростанцій і електротехнічної промисловості у 1981 році[8].
Була одружена, чоловік працював на Хмельницькому радіотехнічному заводі[2].
Потім — на пенсії в місті Хмельницькому Хмельницької області.
Нагороди
- орден Трудового Червоного Прапора[6]
- орден «Знак Пошани»[6]
- медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)[6]
- знак «Переможець соціалістичного змагання»[2]
Примітки
- Депутаты Верховного Совета, 1974, с. 298.
- Стеценко, 1974, с. 2.
- Депутаты Верховного Совета, 1970, с. 288, 529.
- Люди, роки, життя, 2002, с. 71.
- Депутаты Верховного Совета, 1974, с. 298, 528.
- Люди, роки, життя, 2002, с. 72.
- Гіренко, 1972, с. 4.
- Люди, роки, життя, 2002, с. 71—72.
Джерела
- Гіренко А. М. Вітчизна рідна — СРСР // Дніпро. — 1972. — № 12. — С. 2—7. — ISSN 1562-0379.
- П. Стеценко. День і все життя // Радянське Поділля. — 1974. — 12 червня. — С. 2.
- Люди, роки, життя. Від ХЗТП до ВАТ «Укрелектроапарат». — Хмельницький, 2002. — 276 с. — ISBN 966-7736-48-2.
- Мирошникова Анна Яковлевна // Депутаты Верховного Совета СССР. Восьмой созыв. : [рос.]. — Москва, 1970. — 552 с.
- Мирошникова Анна Яковлевна // Депутаты Верховного Совета СССР. Девятый созыв. : [рос.]. — Москва, 1974. — 552 с.