Мірта Легран

Мірта Легран, Ніні Маршалл і Сільвія Легран у фільмі «Треба виховувати Ніні» (1940)

Роса Марія Хуана Мартінес Суарес народилася 23 лютого 1927 року у місті Вілья-Каньяс (провінція Санта-Фе) у родині з середнього класу. З дитинства вона разом з сестрою-близнючкою вчилася танцям і театральній майстерності у різноманітних гуртках і школах у місті Росаріо, куди родина переїхала 1934 року. 1937 року несподівано помер батько Роси Марії і родина перебралася до Буенос-Айреса, де вона з сестрою навчалися у Національній консерваторії.

Наприкінці 1930-х її талант на одному з карнавалів помітив президент Аргентини Роберто Ортіс і вона разом з сестрою отримала роль у фільмах «Треба виховувати Ніні» (1940) і «Милі для дівчат» (1941), де знімалася під псевдонімом Росіта Луке.

Мірта Легран на постері фільму «Орхідеї щовівторка» (1941)

Оскільки популярність акторки зростала, її мати найняла для неї і її сестри агента, який мав опікуватися їхньою кар'єрою. Він запропонував Росі Марії взяли псевдонім Мірта Легран, а її сестрі — Сільвія Легран[6].

Свою першу головну роль акторка зіграла у віці 14 років у стрічці «Орхідеї щовівторка» (1941). Після цього Мірта Легран була головною зіркою фільмів «Юність» (1942), «Портрет» (1947) і «Маленька сеньйора Перес» (1944), за який вона отримала премію Академії Кінематографічної науки і мистецтва Аргентини як найкраща акторка. На той час вона знімалася переважно у комедіях і була однією з найвідоміших представниць цього жанру[6].

У цей же час Мірта і Сільвія Легран вели на радіо передачу «Клуб дружби», яка мала велику популярність у підлітків і молоді[6]. 1942 року сестри знялися у фільмі «Місячне сяйво», який став останнім, де вони грали разом.

1944 року Легран пожертвувала значну суму грошей на допомогу постраждалим від землетрусу у Сан-Хуані.

Мірта Легран і Даніель Тінайре (1951)

1946 року Мірта Легран вийшла заміж за кінорежисера Даніеля Тінайре і після цього почала більше грати в драматичному жанрі[6]. Найвідомішими її роботами в жанрі кінодрами були стрічки «Продавчиня фантазій» (1950) і «Дівчина з очима кольору часу» (1952), за яку вона отримала премію Аргентинської кіноакадемії як найкраща акторка[6].

1949 року акторка знялася у фільмі «Відаліта», який розповідав про дівчину, яка перевдяглася чоловіком, щоб стати гаучо. Фабула фільму не сподобалася пероністському уряду і тому він мав проблеми з прокатом. Тим не менше, Мірта Легран з чоловіком трималися осторонь від політики і не висловлювали прямо своїх вподобань, тому могли активно працювати як в часи перонізму, так і після його падіння, в той час як багато інших кінематографістів мусили виїхати з Аргентини[6].

1953 року Мірта Легран відправилася до Іспанії, де знялася в єдиному кольоровому фільмі у своїй кар'єрі «Донья Франсіскіта»[6].

1959 року акторка знялася у фільмі «Палаюча темрява», режисером якого був її чоловік і за роль в якому вона отримала премію Аргентинської кіноакадемії як найкраща акторка. У цей же час вона починає працювати на телебаченні ведучою гумористичної програми «M ama a M»[6] і в театрі, де її дебют відбувся в п'єсі «Блакитний місяць».

1965 року Мірта Легран знялася у фільмі «З великим задоволенням», після якого вирішила завершити свою кар'єру в кіно.

1967 року померла мати акторки, після чого вона на деякий час відсторонилася від публічного життя.

«Сніданок з Міртою Легран» (2010)

Мірта Легран на відкритті Театру Колумба після реконструкції (2010)

1968 року Мірта Легран стала ведучою телепрограми «Сніданок з зірками» на каналі 9. Передача швидко завоювала популярність і була перейменована на «Сніданок з Міртою Легран». Під цією назвою програма зібрала велику кількість телевізійних нагород, а її ведуча за опитуваннями громадської думки у 1970-х неодноразово визнавалася однією з найвпливовіших жінок Аргентини. Наприкінці 1972 року Легран згадала в одній з передач Хустисіалістську партію, за що її звільнили наступного ж дня. Телеведуча перейшла працювати на канал 13, де вже на початку 1973 року почала вести аналогічну програму під тією ж назвою. Коли 1974 року керівництво каналу намагалося закрити «Сніданок», Мірта Легран пішла зі скаргою особисто до президента Аргентини Ісабель Перон, яка запевнила, що програму поновлять, але це відбулося лише 1976 року після приходу до влади військової хунти. На різних каналах телепередача йшла до 2011 року, коли була призупинена через зйомки ведучої в серіалі «Господиня».

2010 року Мірта Легран зізналася, що домовлялася з військовими, які були при владі в Аргентині, щоб визволити з секретної в'язниці свою племінницю, яку затримали в часи брудної війни[7][8]. Після цього зізнання один з депутатів запропонував позбавити телеведучу звання почесної громадянки Буенос-Айреса, яке їй присвоїли 2007 року. Також телеведуча мала проблеми через відверту опозиційність до уряду Крістіни Фернандес де Кіршнер, отримувала погрози і була жертвою агресії з боку пероністів, які жбурляли в неї пляшки під час ефіру і влаштовували акції протесту біля її оселі[9].

2013 року «Сніданок з Міртою Легран» повернувся в ефір аргентинською телебачення і продовжує йти донині. Серед гостей програми була велика кількість знаменитостей, зокрема президенти Аргентини Рауль Альфонсин, Карлос Менем, Едуардо Дуальде, Нестор Кіршнер і президент Венесуели Уго Чавес.

Мірта Легран грала ролі у таких спектаклях:

Мірта Легран була ведучою таких радіопередач:

• 1943: El club de la amistad
• 2004—2005: Mirtha en la red

• Мірта Легран у соціальній мережі «Facebook»
• Мірта Легран на сайті IMDb (англ.)
• Сторінка про Мірту Легран на сайті про аргентинське кіно