Помело (прилад)

Помело́[1] — палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок. Призначена для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів. Іноді «помелом» називають звичайну мітлу[1].

Помело в лівій руці Баби-Яги на ілюстрації І. Я. Білібіна

У культурі

Помело тісно пов'язане з піччю, тому піч чистили тільки помелом, ніколи не вживаючи для цього хатній віник, бо це вважалося гріхом. З другого боку, помело асоціюється з нечистою силою, відьмою, є одним з атрибутів Баби-Яги (поряд з товкачем і ступою). За повір'ями, відьми літають на помелі, пор. у М. П. Стельмаха: «Тут уже й гості почали злітатися: хто у вікна на помелі скаче, хто в двері на лопаті суне». Відома також лайка «Відьмине помело!»[2]. «Помелом» також називали слабохарактерну людину, якою помикають: «Прийшло помело, що у віхтя в гостях було»[1][2].

Прислів'я
Слово — не полова, а язик — не помело

Примітки

Помело // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Жайворонок В. В. Помело // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 468.

Посилання

Помело // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1434. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[СУМ-1] Помело // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[Жайворонок-2] Жайворонок В. В. Помело // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 468.