Міхаель Енде

Міхаель Андреас Гельмут Енде (нім. Michael Andreas Helmuth Ende; нар. 12 листопада 1929, Гарміш-Партенкірхен — пом. 28 серпня 1995, Фільдерштадт-Бонланден) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомі романи «Нескінченна історія» та «Джим Ґудзик і машиніст Лукас».

Міхаель Андреас Гельмут Енде
Michael Andreas Helmuth Ende
Міхаель Енде у 1962 році
Ім'я при народженні нім. Michael Andreas Helmut Ende
Народився 12 листопада 1929(1929-11-12)
Гарміш-Партенкірхен
Помер 28 серпня 1995(1995-08-28) (65 років)
Баден-Вюртемберг
·рак шлунка[1]
Поховання
Вальдфрідгоф : 
Країна  Німеччина[2]
Національність німець
Місце проживання Баварія
Баден-Вюртемберг
Q17932432?[3]
Діяльність письменник
Мова творів німецька
Magnum opus «Нескінченна історія»
Батько Edgar Ended[4]
У шлюбі з Mariko Satōjnd і Ingeborg Hoffmannd
Автограф
Нагороди

Срібний стилосd (1983)

Großer Preis der Deutschen Akademie für Kinder- und Jugendliteratur e.V. Volkachd (1980)

Баварський поетичний талерd (1986)

Pipe Smoker of the Yeard (1986)

Pier Paolo Vergerio European Prize for Children's Literatured (1981)

Сайт: michaelende.de
 Міхаель Енде у Вікісховищі

Сьогодні твори Енде перекладені більш ніж 40 мовами і вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» («Диявольсконгеніакогольний коктейль») знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). У числі творів Енде також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіхом користувалися саме фентезійні та дитячі твори.

Біографія

Дитячі та юнацькі роки

Міхаель Енде народився в містечку Гарміш-Партенкірхен в родині художника і скульптора Едгара Карла Енде і фізіотерапевта Луїзи Енді. Пологи відбулись о 5:15 ранку за допомогою кесаревого розтину. Родина жила бідно, тому що картини Едгара практично не купували, бо вони відрізнялись від традиційних, і мистецтвознавці оцінювали їх як «напівсюрреалізм». У 1931 сім'я переїхала в Оберменцінг під Мюнхеном, де існував центр мистецтв, з яким Едгар пов'язував свою майбутню популярність як художника і позбавлення від бідності, що тільки посилилася через кризу у світовій економіці. Його сподівання не були марними: роботи майстра були не тільки виставлені, але й куплені як німецькими, так і зарубіжними цінителями. Крім того, Едгар отримав визнання колег. Цей успіх забезпечив родині безбідне існування протягом чотирьох років. У 1935 через культурну політику Третього Рейху фінансове становище Енде різко погіршилось, а роком пізніше Едгар потрапив під заборону як «художник дегенеративного виду мистецтва»[5]. Батьки часто сварилися, їхній син Міхаель вважав себе винуватим в ціх сварках, тому почувався самотнім. В хлопчика не було друзів, поки Міхаель не познайомився з сином сусідів Матіасом. Коли розпочалася Друга Світова війна, на фронт призвали батька, а в 1943 році і самого Міхаеля.

Українські переклади

Примітки
  1. http://www.nytimes.com/1995/09/01/obituaries/michael-ende-65-german-children-s-writer.html
  2. http://web.archive.org/web/20170324033124/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/michael-ende
  3. https://www.merkur.de/lokales/garmisch-partenkirchen/garmisch-partenkirchen/tausende-blumen-ehren-michael-ende-3073859.html
  4. http://www.telegraph.co.uk/books/authors/the-neverending-story-celebrated-with-a-google-doodle/
  5. Михаэль Энде

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.