Міхаель фон Фаульхабер

Посвячений у духовний сан у 1892 році, у 1903 році був викладачем Старого Завіту у Страсбурзі. Про Першу Світову війну висловлювався як про «зразок справедливої ​​війни, що помститься за вбивство в Сараєві».

У липні 1936 року, дізнавшись про те, що швейцарські церковні провідники звернулися до своєї пастви із закликом молитися за смерть Гітлера, Фаульхабер закликав католиків молитися за життя фюрера. Незважаючи на нападки на церкву, кардинал Фаульхабер намагався пом'якшити відносини з нацистською владою. 4 листопада 1936 року він був запрошений Гітлером у ставку Бергхоф, в Оберзальцберг, де під час тригодинної бесіди фюрер запевняв кардинала у безпідставності побоювань останнього щодо долі католицизму в Німеччині.

9 листопада 1938 року кардинал висловив співчуття євреям, які постраждали під час погромів у «Кришталеву ніч» та підтримав заклик головного рабина Мюнхена про порятунок культових об'єктів (синагог) від руйнування. Під час підготовки Липневої змови 1944 Карл Фрідріх Герделер, один з головних учасників руху Опору в Німеччині, безуспішно намагався залучити Фаульхабера на свій бік. Після провалу спроби перевороту і страти його учасників гестапо допитувало кардинала, особливо про його зустрічі з Герделером. Архієпископ публічно засудив учасників невдалого путчу та підтвердив свою особисту відданість та лояльність Гітлеру.