Міщук Катерина Василівна

Народилась 26 жовтня 1982 року в м. Києві, але більшість свого життя прожила в с. Требухів Броварського району Київської області (батьківщина відомого поета  – Миколи Даниловича Сома).

У дитинстві захоплювалась астрономією, фізикою, медициною. Дуже любила читати. Перечитала багато книжок: починаючи від казок і закінчуючи науковою літературою. Також, любила грати на піаніно та сопілці, складати музичні композиції, малювати, писати вірші, казки та повісті. Поки не вміла писати, створювала безмовні комікси; коли ж навчилась – створювала маленькі книжечки, які сама й оформлювала. Перший дитячий вірш написала у три роки, який пам’ятає і досі.

У 2002 році закінчила Київський Державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука (зараз Київська Державна Академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука), факультет графічного дизайну.

Зараз працює художнім редактором, художником і дизайнером у видавництві «Юніверс» та у дитячому пригодницькому журналі «Крилаті» (Видавнича Спілка ім. Ю. Липи, Спілка Української Молоді). Малює як для дорослих, так і для дітей.

У 2004 стала членом літературного об'єднання «Радосинь», яку очолює Дмитро Чередниченко.

• Літературна премія імені Василя Симоненка (2006);[3]
• Стипендіат Київського міського голови (2008);
• Грант Президента України (2008);
• Лауреат Міжнародної літературної Україно-Німецької премії імені Олеся Гончара (2011);
• Лауреат літературної премії «Золотий тризуб» (2012)[4];
• Лауреат премії літературного об’єднання «Радосинь» (2018).

Мати – Міщук Антоніна Іванівна, солістка хору Національної радіокомпанії України ім. Платона Майбороди.

Батько – Міщук Василь Григорович, актор Київського театру оперети (зараз працює у КОДА (управління культури)).

Чоловік – Доніч Іван Костянтинович (у літературі Донич) — художник, письменник, музикант, мистецтвознавець, педагог, автор одинадцяти книжок.

Донька – Доніч Ярослава Іванівна, 6 років, любить малювати, читати, вивчає німецьку та англійську мови.

Пише виключно українською мовою у жанрі поезії та прози для різних вікових категорій, а також публіцистику. Цікавиться перекладацькою діяльністю (литовська та німецька мови).

Твори Катерини Василівни публікували в часописі «Радосинь», дитячих антологіях «Сонячна Мальвія», «Сонячна Мальвія–2», альманахах «Радосинь–20», «Потойбіч паузи», газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Сільський час», «Нове життя», «Наша віра», журналі «Київ». [5]

• Дощ у глечику (2004);
• Затемнення соняшника (2005)[6];
• Зимописи (2008). Видана в рамках програми «Гранти Президента України молодим діячам мистецтва для створення і реалізації творчих проектів».

До друку готується ще одна поетична книжка – «Предтеча дощу».

Переважно, це філософська поезія, головними дійовими особами якої є як антропоморфні одиниці природи, так і людина. Людина-головний герой – це образ збірний, узагальнений, неконкретний. Він є головним носієм інформації та емоцій до читача.

Працює в різних техніках і стилях: аквареллю, гуашшю, олією, створює графічні роботи (частіше в стилі монохромного пуантилізму), комп’ютерна графіка, дизайн, верстка різних видань.

Проілюструвала і оформила як художник, біля чотирьох сотень видань, зокрема:

• Видавництво зарубіжної літератури «Юніверс»:

Литовські народні казки – «Чарівний перстень» (2006);

Еріх Кестнер – «Летючий клас», «Конференція звірів» (2007);

Салман Рушді – «Опівнічні діти» (2007);

Ева-Марія Люнд – «Викрадач ангелів» (2007);

Девід Рокфеллер – «Мемуари» (2009);

Матт/Флатц/Льодерер – «Культура і гроші» (2009);

Лі Якокка – «Автобіографія» (з Вільямом Новаком) (2010);

Владислав Стольников – «На хресті часу» (2013), «Полудневий триптих» (2016)

Василь Куйбіда – «Профіль вітру» (2014), «Розпізнавання голосів» (2015), «Простір перевтілень» (2013);

Микола Хомич – «Територія брехні» (2016);

Віктор Мойсеєнко — «Думки вголос» (2016)

Соломія Караєва — «Школа AGH» (2017) та інші.

• також, Нобелівських лауреатів: 

Тоні Моррісон — «Пісня Соломона»(2007);

Томас Манн – «Зачарована Гора» (2009);

Чеслав Мілош –  «Вибрані твори» (2008), «Земля Ульро» (2015), «Долина Ісси» (2018).

• Видавництво «Український письменник»:

Якуб Колас – «Нова земля» (2006);

Улас Самчук – «Марія» (2007);

Станіслав Шевченко «Дім для душі» (2012);

Валерій Герасимчук «Ти намагався врятувати світ» (2017).

• Університетське видавництво «Пульсари»:

Моріс Метерлінк – «П’єси» (2007);

Франсуа Емманюель –  «Людське питання» (2009).

• Видавництво «Богдан»:

Пер Петтерсон – «Верхи на крадених конях» (2010).

• Видавництво «Махаон»:

Астрід Ліндгрен – «Домовичок Нільс Карлсон» (2010);

Катрін Панколь – «Жовті очі крокодилів» (2012).

• Видавництво «Самміт-книга»:

Микола Хомич «Загадка гробниці» (2016).

• Видавництво «Веселка»:

Дмитро Чередниченко – «Коник коникові – брат» (2012).

• Видавництво «Авіаз»:

Леся Пронь «Чути дзвоники святкові» (2019).

• ТОВ «Задруга»:

Олександр Шовтута – «Дзвони врятованого сонця» (2010).

• Видавництво «Гамазин»:

Ярина Мавка (Ірина Кравчук) – «Сни метелика» (2013).

• Видавництво «Сучасний письменник»:

Володимир Коломієць – «Мирослав і Любомир» (2012);

Олександр Безручко – «Олександр Довженко: розсекречені документи спецслужб» (2008);

Петро Осадчук — «Пен(ь)-клуб, або паранормальні явища», сатирико-гумористичні і лірико-філософські мініатюри (2012).

• Видавництво ЗАТ «Віпол» (друкарня):

Наталка Поклад «Голос криці» (2011);

Валерій Герасимчук – «Плач Скрипок» (2012).

• ПВП «Задруга»:

альманах літературного об’єднання «Радосинь» (2005);

альманах літературного об’єднання «Радосинь» –  «Радосинь-20» (2012).

• ООО «Журнал «Радуга»:

Дмитро Чистяк – «Надсадний сад» (2012);

Моріс Метерлінк – «Рання драматургія» (2015).

• ТзОВ «Простір-М»:

Ярослава Павличко – «Книга Сварога» (2018).

Editions Institut Culturel De Solenzara – «Clarinettes solaires» (2013).

• Видавництво «Буква»:  

Геннадій Горовий – «Дзел-ле-енннь-світ» (2011).

• Видавництво «Яблуко»:  

Олена Кобчинська – «Віконні фрески» (2007).

• ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»:  

Олексій Петренко – Мистецький альбом живописних та графічних робіт (2016). Тут – дизайн та художнє редагування.

Астрономія, фізика, медицина, антропологія, психологія, філософія, мови, гра на синтезаторі та створення музичних композицій.

Цікавиться  таким напрямом  лінгвістики, як фоносемантика, також, звукопис (прийом художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження, емоції, почуття та ін.), якими послуговується у створенні поезії.

Вважає, що засобами передачі певних почуттів є звукопис, підтекст, натяк, безумовно образ, чи метафора. Саме ці компоненти, у правильному їх поєднанні, формують певну, сплановану автором психологічну, візуальну картину.

Великий акцент в поезії ставить на барви, які несуть певний сенс, зміст і є своєрідною символовою системою почуттів та емоцій. Однак барви важко передати звуком. Отож, для того, щоб трансформувати звук у колір, варто спиратися на асоціацію. Тільки через асоціативне мислення  людина може, так би мовити почути колір. Тож при використанні певної кількості звуко-барв у тексті можна добитися саме того бажаного автором результату: навіяти певні емоції, відчуття, наштовхнути на висновки, посприяти виникненню певних думок.

У літературі захоплюється такими течіями як символізм, екзистенціалізм, трансценденталізм, є прихильником образно-концентрованої поезії.

В образотворчому мистецтві  –  символізм, імпресіонізм, експресіонізм, мінімалізм, абстракціонізм, модернізм.

Ще з раннього дитинства вразив своїми роботами, своєю філософською концепцією  та вплинув на світогляд відомий художник-символіст Чюрльоніс Мікалоюс Константінас. Він працював у напрямку модерну і синтезував такі види мистецтв як музика і живопис. Тоді зрозуміла, що світ, створений художником, близький і зрозумілий на певному інтуїтивному рівні.

Особливо вразили роботи «Спокій», «Казка», «Похорон», «Весна», «Жемайтійські хрести».  Ці роботи вражають поетичністю, космічністю, філософськими масштабами і символістськими підтекстами (авт.).

Учасниця радіопередач: «Зоряний час» зі Станіславом Шевченком, «Рукавичка» з Ганною Короненко, «Вогонь в одежі слова» з Петром Осадчуком, «Абзац» із Богданом Жолдаком, «Гранословіє» з Анною Багряною, «Поетичної передачі» з Василем Герасим’юком, «Книжковий спалах» з Іваном Рябчієм, «Цікаве мовознавство» з Лесею Мовчун. На радіо звучали вірші в озвученні Зінаїди Журавльової, Катерини Мотрич, Оксани Шевченко та ін.