НІОХІМ

21 вересня 1923 року — дата створення інституту. Перша назва — УкрГІПХ.

У 1938—1941 рр. інститут стає Всесоюзним науково-технічним центром содової промисловості.

У 1944 році перейменовано у Всесоюзний інститут содової промисловості (ВІСП), який за короткі строки здійснює розробку вітчизняних зразків високопродуктивного колонного обладнання та виконує дослідницькі роботи з вдосконалення технологічних процесів аміачно-содового виробництва.

З 1949 року ВІСП здійснює функції генерального проектувальника Донецького содового заводу (ВАТ «Лисичанська Сода») та виконує для нього перший у своїй історії великий проект — розширення потужності до 430 тис. т соди за рік.

В 1958 році ВІСП було реорганізовано у Науково-дослідний інститут основної хімії (НІОХІМ). До тематики входить технологія барієвих сполук, мінеральних наповнювачів, адсорбентів, сульфату та бісульфату натрію, коагулянтів та інших хімічних продуктів.

У 1960 році інститутові передані функції генерального проектувальника Слав'янского содового комбінату.

30 квітня 1965 року інститут перетворено у Державний науково-дослідний та проектний інститут основної хімії (НІОХІМ). Великий розвиток отримують дослідження з технології соди та содопродуктів, неорганічних перекисних сполук, процесам фільтрації, кристалізації, випарювання, сушки хімічних продуктів, здійснюється проектування об'єктів будівництва нових та реконструкції діючих виробництв.

У 1967—1969 роках інституту передається генеральне проектування Стерлітамакського содово-цементного комбінату та Березниківського содового заводу, а у 70-80-х рр. — Михайлівського содового заводу, Ленінського горно-хімічного комбінату, ПТ «Карабогазсульфат», Кучукського сульфатного заводу. У 1969 році основним напрямом роботи НІОХІМ стає проектування Кримського содового заводу — нині провідного підприємства содової промисловості України.

На початку 70-х років уперше в світовій практиці була розроблена і потім успішно впроваджена на Пікальовському та Ачинському глиноземних комбінатах безвідхідна технологія виробництва содопоташних продуктів за допомогою комплексної переробки нефелінів.

У наступні роки виконувались проекти реконструкції аміачно-содових підприємств колишнього СРСР, будівництво цехів хлориду кальцію і амонію, барієвих та стронцієвих солей, білої сажі, високодисперсного гідроксиду кальцію, хімічно осадженої крейди, вогнегасних порошків, фосфорних сполук, товарів побутової хімії. Проводяться дослідження в галузі виробництва аеросилу, натрію сірчанокислого технічного магнію хлориду технічного (бішофіту), магнію сірчанокислого технічного (епсоміту), сірчаного натрію та гідросульфіду натрію. Велика увага приділяється розвитку сировинних баз аміачно-содових підприємств, Кучукського сульфатного заводу, ПТ «Карабогазсульфат».

За проектами НІОХІМу, та за безпосередньою участю його спеціалістів побудовані та пущені у експлуатацію нині діючий содовий завод в Болгарії (м. Девня, 1975 р.) та завод каустичної соди в Ефіопії (1993—1994 рр.)

На початку двохтисячних розроблено та впроваджено нові високоефективні технології та обладнання. Розроблено проект створення виробництва важкої соди із застосуванням парового кальцинатору у ВАТ «Кримський содовий завод». На підприємствах Польщі та Туреччини встановлені модернізовані колонні апарати великої одиничної потужності. У Стерлітамакському АТ «Башкірська содова компанія» введено в експлуатацію установку з отримання розчину хлориду кальцію, виконані проекти реконструкції виробництва кальцинованої соди № 2 станції розсолоочищення та фільтрації шламу дистилерної рідини, опитно-промислового виробництва гранульованого хлориду кальцію. З моменту пуску в 2005 році в ТОВ «Пермнафтогазпереробка» успішно функціонує виробництво гідросульфіду натрію.

У 2007 році розроблена конструкція конденсатора-холодильника газів дистиляції великої одиничної потужності для заводу Janikosoda в Польщі, а також розроблений проект модернізації дистиляційних колон в ПАТ «Кримський содовий завод».

У 2007—2010 роках розроблена і успішно реалізована концепція поетапного збільшення потужності виробництва кальцинованої соди до 665 тис. тонн в рік на заводі Soda Polska CIECH в Іновроцлаві (Польща).

У 2010 році для Березниківського содового заводу в Росії розроблено ТЕО виробництва кондиційного сирого розсолу з галітових відходів.

У 2011 році розроблена робоча документація будівництва заводу кальцинованої соди потужністю 400 тис. тонн в рік в м. Павлодар (Казахстан).

У 2013 році розроблено Обгрунтування інвестицій в будівництво і основні технічні рішення для збільшення потужності виробництва кальцинованої соди до 1,3 млн тонн на рік на заводі в м. Стерлітамак (Росія). Розроблено технічну документацію для модернізації дистиляційної колони на базі існуючих апаратів на заводі Soda Mątwy (Польща). Впроваджено високоефективну систему автоматичного контролю вмісту аміаку в дистилерній рідини на заводі Soda Sanayii A.Ş в Мерсині (Туреччина).

У 2014 році для заводів Soda Mątwy (Польща) і Soda Sanayii A.Ş (Туреччина) розроблено технічну документацію унікальної карбонізаційної колони підвищеної продуктивності (до 400 тонн соди на добу), що була згодом успішно впроваджена та користується високим попитом на зовнішніх ринках.

У 2014 р. в результаті анексії Криму Україна залишилась без власного виробництва кальцинованої соди, тому з метою заміщення імпорту товарами національного виробництва НІОХІМ виступив з ініціативою створення виробництва кальцинованої соди на материковій частині України (місцем розташування нового виробництва був вибраний майданчик в Слов'янську, що межує з джерелами сировинних ресурсів). Розроблено техніко-економічне обґрунтування, проект проходить обговорення на різних рівнях влади, а також в бізнес колах.

У 2015 році виконано Обгрунтування інвестицій будівництва заводу соди кальцинованої потужністю 200 тис. тонн в рік в Кизилординській обл. (Казахстан).

Розроблено технічну документацію з модернізації діючої системи дистиляції на заводі в Штасфурті (Німеччина). У 2016 році розроблено ТЕО будівництва заводу соди кальцинованої потужністю 100 тис. тонн в рік в Павлодарській обл. (Казахстан).

З 2016 року інститут має в своєму складі філію — Хіміко-металургійний завод в селищі Донське Волноваського району Донецької області, який є якірним підприємством ІП «Донське».

У 2016 році розроблено технічну документацію на оновлення системи карбонізації на заводі компанії GHCL LTD (Індія).

У 2017 на цьому ж заводі успішно впроваджені технологічні рекомендації НІОХІМ щодо зниження витрат сировини і поліпшення якості готового продукту — очищеного бікарбонату натрію.

У 2018 році була розроблена документація на нову карбонiзацiйну колону підвищеної продуктивності для імплементації в існуючий виробничий цикл.

У 2018—2019 роках розроблено робочий проект виробництва соди кальцинованої потужністю 100 тис. тонн в рік для нового Новотроїцького содового заводу (Росія).

У 2018 році на заводі Nirma LTD (Індія) були змонтовані і запущені в експлуатацію пассетні карбонізаційні колони, розробки НІОХІМ. Запущено виробництво харчового очищеного бікарбонату натрію потужністю 200 тонн на добу за базовим проектом інституту, що забезпечило практично повну незалежність Індії від імпорту даного продукту. Впроваджено ресурсозберігаючу технологію промивки сирого бікарбонату натрію, а також удосконалену систему карбонізації у виробництві соди.

У 2018 року реалізована проектна схема модернізації відділення очищення розсолу на заводі SAUKEM (Індія).

У 2019 розроблена документація базового проекту для першого в Індії виробництва фармацевтичного бікарбонату натрію потужністю 100 тонн на добу на содовому заводі Tata Chemicals Ltd.

У 2018—2019 рр. в Індії за проектом інституту та за активної участі фахівців НІОХІМ був побудований содовий завод компанії RSPL, перша черга якого вийшла на проектну потужність в лютому 2020 р. На даному виробництві вперше в історії НІОХІМ передбачено застосування сухого вапна, що значно скоротило застосування дорогого пара в технології.

Підрозділи ДУ НІОХІМ розташовані в шести населених пунктах України:

• Головний офіс, наукова та проектна частина і дослідний завод у Харкові.
• Ремонтно-механічний завод у Києві.
• Інститут галургії у місті Калуш (Івано-Франківська область)[4].
• Дослідно-механічний завод у Вінниці.
• Хіміко-металургійний завод у смт Донське (Донецька область)[5].
• Представництво в Одесі.

Директор — Довгалюк Ірина Григорівна, кандидат наук з державного управління. Відзначена численними державними грамотами та нагородами, в тому числі: подяками від Президентів України Леоніда Кучми і Віктора Ющенка, почесною грамотою Верховної Ради (2017), — [ орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2019)[6].

• Офіційний сайт інституту.