Наваринська вулиця

Наваринська вулиця в наш час проходить від Адміральської вулиці до Центрального проспекту, де зливається з Пушкінською вулицею.

Перша назва — Фронтальна — дана поліцмейстером П. І. Федоровим в 1822 році у зв'язку з тим, що сюди був проведений «самопливний» водопровід від 3-го Спаського фонтану і на розі цієї вулиці та Спаської розташовувався водорозбірний колодязь — «фонтан». Однак назва не була затверджена адміралом О. С. Грейгом. У 1835 році поліцмейстер Г. Г. Автономов запропонував назвати вулицю Наваринською — в пам'ять про Наваринську битву (1827 рік), учасники якої (М. П. Лазарєв, В. О. Корнілов, О. П. Авінов, П. С. Нахімов, С. П. Хрущов та інші) жили на цій вулиці[1]. У 20-ті роки нашого століття вулиці дали ім'я Троцького — на честь популярного в той час політичного і військового діяча. Після розвінчання Л. Троцького вулицю перейменували (1928 рік) в Селянінтерновську — на честь Селянського інтернаціоналу. Після розпуску Комінтерну вулиці дали ім'я Маяковського — в пам'ять про поета В. В. Маяковського, який одного разу був у Миколаєві. В останні роки вулиці повернули її історичну назву — Наваринська.

Прагнення деяких краєзнавців прямо пов'язати назву вулиці з Наваринською битвою, в якій, нібито, брав участь Чорноморський флот, не має під собою історичного підґрунтя: жоден корабель Чорноморського флоту, тим більше збудований у Миколаєві, не брав участі у цій битві[2].

Якщо йти по Наваринській вулиці від будинку головного командира Чорноморського флоту, то зліва на розі Адміральської вулиці виходила кутом будівля Олександрівського реального училища (нині — бізнес-центр «Олександрівський»), фасад якого розташовувався по Нікольській вулиці. Далі в цьому ж кварталі був Миколаївський поштамт; фасад його виходив на Наваринську вулицю; будівля збереглася — у ній розташовується завод. На розі Спаської і Наваринської вулиць розташовувалися Офіцерські збори 58-го Празького полку (1892 рік). У будинку № 1 на Наваринській, розміщувалося Комендантське управління і жив плац-майор, майор І. П. Родкеєвич (1869 рік). Праворуч по непарній стороні, на розі Великої Морської вулиці розташовувався будинок, в якому жили начальники штабу Чорноморського флоту (учасники Наваринської битви), так званий «Будинок Перелешина», оскільки раніше вся ця ділянка належала морякові, капітан-командиру І. Г. Перелешину.

У кварталі між вулицями Шевченка і Адмірала Макарова по непарній стороні розташовувався будинок «Пожежної каланчі» — побудований в «цегляному стилі» (модерн). Будівля збереглася, але каланча (башта) знищена за німецької окупації 1941–1944 рр..

Після вулиці Адмірала Макарова Наваринська повертає під кутом і закінчується довгим кварталом, на початку якого по непарній стороні був «Ливарний механічний завод інженер-механіків Авдєєва і Матвєєва» (1889 рік). За ним, в середині кварталу у власному будинку жив перший міський архітектор Л. А. Опацький.[1]

• Вулиця на сайті «Город Николаев в улицах и лицах» (рос.)