Нагаш Ховнатан

Нагаш Ховнатан (вірм. Նագաշ Հովնաթան), (англ. Naghash Hovnatan), (1661, с. Шорот (Нахічевань) — 28 жовтня 1722, там само) — вірменський поет, художник, ашуг, родоначальник відомої вірменської династії Ховнатаньян.

Нагаш Ховнатан

Народження 1661[1][2][3]
Şurudd
Смерть 1722[1][2][3]
  Şurudd
Поховання Пантеон Ходживанка
Національність вірмени
Країна  Сефевідський Іран
Жанр поезія і живопис
Діяльність поет, художник, співак

Біографія

Відомостей про життєвий шлях Нагаша Ховнатана досить мало. Основним писемним джерелом є «Плач по смерті майстра живопису Нагаша Ховнатана» його сина Хакоба Ховнатаньяна, написаного під сильним враженням від смерті батька.

Народився Нагаш в сім'ї священника. Початкову освіту отримав від свого батька Ованнеса (Йоган). Потім навчався в школі при монастирі св. Томи Авгуліса в Нахічевані.

Переписував та прикрашав рукописи, деякі дійшли до наших днів і зберігаються в Матенадарані.

Припускають, що він створював фрески в церквах Агуліса, Ернджака та Шорота, розписував особняки в Грузії та Персії.

Після землетрусу 1679 року його запрошують до Єревану, де він продовжує створювати фрески на релігійні теми. Зокрема займається розписом церкви Св. Павла і Петра, церкви Св. Зоравор, церкву Св. Богоматері Катогіке.

Окрім живопису, Нагаш займається й написанням віршів, пісень.

Наприкінці XVIIІ ст. Ховнатана Нагаша запрошують у Грузію, де він стає придворним живописцем та поетом. Розписує новий палац царя Картлі Вахтанга VI.

Під час проживання в Грузії Нагаш, окрім розпису палацу, відкриває свою студію та займається викладанням. Пише портрети та ікони.

1710—1720 роки займається розписом Ечміадзінського кафедрального собору (м. Вагаршапат).

Творчий шлях

Ховнатан Нагаш проявив свої здібності в сфері станкового та монументального живопису. Ще за життя він став визнаним майстром живопису.

Нагаш — від перського «Художник», від арабського — «орнаменталіст», «ілюстратор».

Фрагменти його розпису церкви Св. Павла і Петра в Єревані збереглися до наших днів і знаходяться в в Музеї історії Вірменії.

Фрагменти розпису Ечміадзінського кафедрального собору збереглися. Зокрема декоративне оздоблення інтер'єру собору (в тому числі частина куполу), частина фрески «Григорій Просвітитель хрестить Трдата» (Національна галерея Вірменії), ікона «Богородиця» (Кафедральний собор Св. Саргіса в Тегерані, Іран), зображення апостолів і Богородиці на вівтарі храму.

Нагаш Ховнатан вніс у вірменський живопис того часу світське сприйняття явищ, національну типізацію та портретне трактування зображуваних фігур святих. Його рослинні орнаменти були унікальним явищем у вірменському фресковому живопису. Також він почав застосовувати станковий живопис.

Нагаш Ховнатан став основоположником народної поезії. Він залишив багатий літературний спадок: понад 90 віршів. Деякі рукописи його віршів зберігаються нині в книгосховищах Єревану (в Матенадарані більше 50) та Відня.

При написанні віршів він використовував народну творчість та розмовну мову того часу. Тому стилістично та лексічно його вірші відрізнялись від багатої поезії попередників. Його мова — народна.

Переважно він був автором любовної поезії, яка змальовувала неймовірну красу жінки, жагу та муки кохання. Його поезія наповнена світлом та радістю, навіть при описанні нерозділеного кохання.

В своїх сатиричних та повчальних піснях він засуджує несправедливість, негативні риси тогочасного суспільства, пропагандує справедливість, творчість та любов.

Поезія Ховнатана Нагаша була перекладена на російську мову Брюсовим В., Рождєственським Вс. та ін.

Поезія (російською мовою)

Примітки
  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Հայաստանի գրադարանների համահավաք գրացուցակ

Джерела
  • Популярная художественная энциклопедия, 2-я книга, издательство «Советская энциклопедия», 1986 г. (російською мовою)
  • М. Казарян «Художники Овнатаняны» Москва,1969 г. (російською мовою)
  • Литературный энциклопедический словарь (Под общ. ред. В. М. Кожевникова, П. А. Николаева. Редкол.: Л. Г. Андреев, Н. И. Балашов, А. Г. Бочаров и др.) — М.: Сов. энциклопедия, 1987. — 752 с. (російською мовою)
  • Поэзия народов СССР IV—XVIII веков. Библиотека всемирной литературы. Серия первая. т. 55, -М.: Художественная литература, 1972. (російською мовою)
  • Армянская средневековая лирика (Под редакцией Прийма Ф. Я., Абашидзе И. В., Бажан Н. П., Твардовский А. Т., Прокофьев А. А. и др.) — Советский писатель, Лениград, 1972. (російською мовою)
  • Асмик Арутюнян, «Ай арвест» (Армянское искусство) журнал # 1(15) 2006, стр.17-18 / издатель — Национальная галерея Армении. (російською мовою)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.