Pus bonum et laudabile

Pus bonum et laudabile (з лат., дослівно — Гній добрий і гідний похвали, сутнісно  — Гній, що свідчить про сприятливий перебіг хвороби) — латинська сентенція, яка використовується для означення густого, жовтого, «старого» гною як відомої ознаки зменшення ексудативних явищ і початку відновних (напр. — грануляційних) процесів в організмі[1].
Авторство цієї фрази належить Клавдію Галену (грец. Γαληνός, лат. Claudius Galenus), античному медику і хірургу школи гладіаторів (130—200 н. е.), який першим ствердив, що поява густого, жовтого, сметаноподібного («старого») гною в рані, нанесеній гладіаторами, є передвісником зцілення організму [2][3][4]. Однак, частина джерел пов'язує походження сентенції з іншими видатними хірургами: зокрема, з Гіппократом (грец. - Ιπποκράτης)[5], Амбруазом Паре (фр. - Ambroise Paré)[6] чи Медичною Школою Салернітана (італ. - Scuola Medica Salernitana, (IX—XII ст.) та Гі де Шаульяком (італ. - Guy de Chauliac, 1300—1370 роки)[7]. Окремі джерела, не подаючи авторства Pus bonum et laudabile датують її появу як медичного канону абсолютно різними термінами: від древніх єгипетських часів[8] до середини XIX століття.

Гален і Гіпократ (стародавня італійська фреска)

Історія питання

В основу поглядів Галена, яка сформувала підґрунтя для формулювання афоризму Pus bonum et laudabile, лягло сприйняття «гуморальної» теорії Гіппократа: здоров'я залежить від балансу «рідин» в організмі людини, а його порушення викликає хворобу. Гален вважав, що Materia peccans — хвороботворні речовини, серед яких і гній — є причиною захворювання, а отже його поява чи усунення свідчить про те, що причина хвороби покидає організм[4]. Власне, з огляду на терапевтичний ефект видалення з організму гною як Materia peccans, він сформулював тезу Pus bonum et laudabile [4] Однак, на жаль, послідовниками Галена його теза про корисність видалення гною з організму була сприйнята буквально: фактично ця сентенція довший час використовувалася для популяризації використання «доброго» гною з метою прискорення загоєння ран[4]. Попри те, що вже в 1266 році у Болонському університеті хірург Бургоньйон Гуго і його син Теодоріх першими довели, що при лікуванні ран загоєння з «pus bonum et laudabile» не є ідеалом і що можна досягти загоєння первинним натягом (лат. - "per primam intentionem")[9], хибні підходи до трактування гною як середника лікування ран зберігалися в хірургії до кінця XVI [4], а за деякими даними — до XVIII століття[10].

Сьогодні, термін «pus bonum et laudabile» зазвичай використовується для означення густого, жовтого, сметаноподібного гною як вияву сприятливого перебігу хірургічних інфекцій.

Примітки
  1. БМЭ: Гной (рос.)
  2. Wound Infection (англ.)
  3. Guido Majno "Healing Hand; Man and Wound in the Ancient World" (англ.)
  4. Hellenistic-Roman Medicine. Arab Medicine. Medieval Times (англ.)
  5. Hippocrates: A Pioneer in the Treatment of Head Injuries (англ.)
  6. Pus bonum et laudabile (гол.)
  7. Vittorio A.Sironi IL TRATTAMENTO DELLE FERITE ASPETTI STORICI (італ.)
  8. THE BASIC SURGERY (англ.)
  9. Ларіна Т.С. Генезис природничонаукових та медичних досліджень у перших університетах
  10. Wound Infection (англ.)

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.