Нагірний Василь Григорович

З 1991 року почав публікуватися в першому демократичному часописі «Коломийський вісник».

З 1996 р. працював у Коломийській загальноосвітній школі № 1 вчителем  трудового навчання, валеології, основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД).

У 1999 році нагороджений грамотою Міністерства освіти України: «За вагомі заслуги в розвитку національної освіти».

З 1997 року працював за сумісництвом, на посаді редактора відділу історії та культури газети «Коломийський вісник», «Вісник Коломиї», дайджесту «Всевідо». Після закриття друкованого органу, від 2002 року співпрацював з редакціями газет: «Людина і екологія», «Ділова газета», «Вільний голос», «Коломийські вісти», «Коломийська правда», «Народна трибуна», «Дзеркало Коломиї», «Коломия сьогодні», «Вік» (Коломия), «ЧАС» (Чернівці), «День» (Київ), «Галичина» (Івано-Франківськ)…

У Львівському видавництві «Каменяр»  вийшли тематичні статті, поміщені у збірниках «Промисловий та туристичний транспорт», випуск № 3 (2004), а також матеріали науково-практичної конференції про редакторку коломийських альманахів міжвоєнного періоду, сенаторку Олену Кисілевську (2005).

Брав участь у підготовці до збірника краєзнавчих матеріалів «Коломийська Гуцульщина» (2006). Співавтор літературно-художнього видання «Діл», число 3 (2006), видання матеріалів Всеукраїнського науково-практичної конференції «Андрій Чайковський» (2007), присвяченої 150-річчю від дня народження  письменника. Співпрацював над виданням другого тому збірника споминів і статей «Коломия і Коломийщина»[2] — Видання Комітету Коломиян. Філядельфія — Коломия (2008).

Автор низки досліджень у Львівському незалежному культурологічному часописі «Ї» № 62 (2010). Співавтор книжки «Безсмертя беркута» (Сторінки життя і творчості корифея Коломийського театру Василя Симчича — 2015). Співавтор збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 775-річчю першої літописної згадки про Коломию (2017), матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Коломия та Покуття у вирі державотворення ЗУНР» (2018).

2010 року вийшла перша авторська книжка Василя Нагірного «Місто Кола — спадок предків» (телесценарії), далі були: «Александр Кіблер — світло і тіні маестро» (2015), "Від ресторації «Gambrinus» до «Гал-Пруту» (2016), «Мурованка — південні ворота Коломиї» (2016), «Дві долі одного життя» (2016), «Словник маловживаних слів Коломиї та прилеглих сіл» (2016, співавтор — О. Русакова), «Як в Коломиї у футбол грали» (2017), «Там, де сходило сонце імперії»[3] (2017), «Пам'ятні хрести Коломийщини» (2018), «Коломийські весілля — ретроспектива» (2018), роман-есей «Дім на кляшторному узвозі» (2018), «Ті, хто міряють землю ногами» (2019).

У книжковій серії «Коломийська бібліотека», видавець Валерій Ковтун, побачили світ такі видання авторства Василя Нагірного: «Недавні історії давнього міста» (2011), «Коломийський календар історичних дат та персоналій» (2012), «Коломийські променади» (2014), «Мовчазні свідки минулого» (2016), Від 25 травня 2004 року Василь Нагірний — на посаді наукового працівника Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покутті ім. о. Й. Кобринського. За  цей час було укладено тематичні монографії з ілюстраціями   «Пам'ятні хрести Коломийщини від найдавніших часів до  половини XX ст.», «Розвідка про побудову Народного дому в Коломиї, в контексті історичних подій  в Галичині 1848—1935 р.р.». Підготував ілюстроване дослідження: «Художнє дерево на тлі фрагментів коломийської архітектури».

Зібрав фотогалерею: «Народні традиції і обряди Коломийщини (хрестини, весілля, проводи, похорони, Різдвяні і Великодні дійства)». Впорядкував до друку збірник: «Із закамарків пам'яті: приповідки, прислів'я, приказки, афоризми, крилаті вислови, народна мудрість Покутян». Відзначений керівництвом музею подякою: «За популяризацію музейної справи».  9 червня 2006 р. звільнився з посади.

Василь Нагірний — член редакційно-видавничого комітету та автор наукових статей «Енциклопедії Коломийщини».

Від 2003 року, Василь Нагірний працював у Коломийській телерадіокомпанії «Нове Телебачення Краю» (ТРК «НТК»)[4], створив низку короткометражних документальних програм краєзнавчого характеру, у яких висвітлив життя, побут, звичаї, культуру, вірування наших краян.[5]

Створив біля трьох сотень фільмів. Найкращі відзначені дипломами на  конкурсах і фестивалях загальноукраїнського і міжнародного рівнів. Телепрограми поділені на цикли (серії): «Місто Кола — спадок предків», «Місто Кола — предки»[6], регіональний проект «Червоної Руси — підкова золота», та «Світлини коломийської родини». Всі програми виставлені на сайті каналу в Інтернеті. Телепроєкти Василя Нагірного відображають реальні історичні події, відкривають забуті й мало відомі сторінки краю та його мешканців, що спонукає  до вдумливого і доступного сприйняття.  До таких, скажімо, належать фільми «Щоденник 1946-го», чи «Коломия — коротка хроніка», презентації яких відбувалися в Музеї історії міста Коломиї.

• У 2005, 2007, 2009, 2011 роках отримав дипломи Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Відкрий Україну» (Київ). Дипломи лауреата Міжнародних гуцульських фестивалів, та фольклорно-етнографічних фестивалів «Коломийка» за серію авторських відеофільмів.
• 2007 р. — диплом II ступеня та пам'ятна відзнака Київського міжнародного університету з III Всеукраїнського фестивалю «Молоде телебачення».  
• 2007 р. — диплом лауреата Всеукраїнського журналістського конкурсу на краще висвітлення теми визвольних змагань українського народу в роки Другої світової та з нагоди 100-річчя від дня народження С. Бандери, почесна грамота ОДА.
• 2009 р. — фільм «Кам'янець на Поділлі» отримав диплом II другого ступеня та пам'ятну відзнаку у номінації «Науково-пізнавальна програма»  на V Всеукраїнському міжнародному фестивалі ім. В. Л. Чубасова (Київ).  
• 2009 р. — Почесна грамота голови ОДА
• 2010 р. — диплом лауреата літературної премії імені Богдана Бойка в галузі журналістики у номінації «Телебачення».   Фільм «Гвіздець — покутське містечко», здобув диплом II ступеня на VI Всеукраїнському та III Міжнародному фестивалі «Молоде телебачення» в Києві (2011).
• 2011 р. відзначений пам'ятним призом та дипломом лауреата VII Всеукраїнського фестивалю екранних мистецтв «Дніпро-Сінема» ім. Д. Сахненка.
• 2013 р. нагороджений відзнакою міського голови Коломиї.
• 2018 р., як автор телевізійно-документального фільму про ЗУНР у Коломиї, нагороджений ювілейною медаллю Івано-Франківської обласної ради: «100 років Західноукраїнської Народної Республіки».
• 2019 р., відзначений міською Літературною премією імені Тараса Мельничука.
• 2019 р., нагороджений медаллю: «За заслуги перед Коломийщиною».
• 2019 р. нагороджений ювілейною відзнакою обласної ради: «90 років Організації українських націоналістів», за висвітлення діяльності ОУН та її діячів.
• 2019 р., занесений до «Книги шани м. Коломиї», за вагомий особистий внесок у розвиток культури рідного краю, збереження та популяризації історії м. Коломиї.
• 2019 р. отримав Гран-прі XXVI Міжнародного Гуцульського Фестивалю, у намінації «Кіномистецтво» за документальний фільм «Брустурські сирні коники».

• Офіційний сайт
• У Коломиї друзі та колеги пригадували Василя Нагірного, 27 липня йому було б 63 youtube.com