Нарвський замок

Замок Германа (ест. Hermanni linnus) — середньовічний замок в естонському місті Нарва на березі річки Нарва (Нарова).

Нарвський замок

59°22′32″ пн. ш. 28°12′03″ сх. д.
Тип замок
Статус спадщини Архітектурна пам'ятка[1]
Країна  Естонія
Розташування Narva Cityd
Ідентифікатори й посилання
Нарвський замок (Естонія)
 Нарвський замок у Вікісховищі
Нарвський замок. 2005 р.
Нарвський замок. 2008 р.

Заснований данцями в середині XIII ст. В 1347 році данський король Вальдемар IV Аттердаг продав Північну Естонію, включно з Нарвою, Лівонському ордену. У 1581–1704 замок знаходився в шведському володінні, а потім відійшов до Росії. Під час Другої світової війни був сильно пошкоджений, як і більша частина Нарви. Сьогодні замок відреставрований, в ньому знаходиться Нарвський музей. Навпроти замку Германа, на протилежному березі річки Нарова, знаходиться російська Івангородська фортеця.

Історія

В ХІІІ ст., після встановлення кордонів західних земель з російськими по річці Нарові, в місці переходу через річку було побудовано фортецю. На нинішньому місці — на високому західному березі річки Нарови — фортецю-кастель було побудовано не пізніше 1277 р., а згодом до неї було прибудовано передні фортеці.

Капітальна перебудова головної фортеці в будинок конвента з внутрішнім двором почалася після 1345 р., коли данці продали Північну Естонію Ордену. Після зведення в 1492 р. на протилежному березі російської фортеці — Івангорода — будинок конвента ще більше укріпили. Передусім було надбудовано до 50 м головну башту Довгий Герман, що дозволяло спостерігати все, що відбувалося в російській фортеці. За цією баштою нарвську фортецю іменували також фортецею Германа. В XVIII—XIX ст. до фортеці нічого істотного не було додано.

Фортеця дуже постраждала під час другої світової війни в 1944 р. Тоді від неї залишилися тільки стіни, а в Довгому Германі навіть вони було дуже ушкоджені артилерійським вогнем. Того ж року було практично повністю зруйновано унікальне старе місто, розташоване на північ від фортеці, яке створювалося протягом довгих століть.

На відміну від старого міста фортеця все-таки була відновлена — основну частину реставраційних робіт, що розпочалися в 50-ті роки XX ст., було завершено в 1986 р., після чого сюди переїхав Нарвський музей. Нарвська фортеця друга після Курессааре середньовічна фортеця Естонії, яка не лежить у руїнах, а відновлена у цілісному вигляді.

В 70-80-х роках XX ст. було відновлено і постраждалу під час війни івангордську фортецю. Тому на берегах Нарови і по цей день відкривається незабутній вид, де фортеці, створені народами різних культур — західної і православної слов'янської — дивляться одна на одну з двох берегів річки. В жодній іншій точці світу вони не знаходяться так близько одна до одної.

В той же час Нарова і зараз є прикордонною річкою — нею проходить і естонсько-російський кордон і східний кордон Європейського Союзу. Тому більшості туристів, які відвідують одну з фортець, до іншої без відповідної візи не потрапити.

Архітектурний ансамбль замку
  • Будівля конвенту
  • Кам'яний зал
  • Замковий парк
  • Старі ворота
  • Північний двір
  • Вежа Довгий Герман
  • Південно-західна кутова вежа
  • Північно-західна кутова вежа-рондель
  • Великий західний двір
  • Пам'ятник В. І. Леніну

Див. також

 Джерела
  • Прауст Вальдо. Эстония. Красивейшие мызы, замки и крепости. — 2006. — 64 с.

Примітки
  1. Національний реєстр пам'яток культури Естонії
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.