Народний хор

Наро́дний хор — особливий тип хору, що відрізняється від академічних (в тому числі самодіяльних) та церковних хорів манерою співу. Особливістю цієї манери є спів на горлі, завдяки якому досягається особливий, відкритий і яскравий тембр звуку. Найбільшої характерності цей тембр досягає в жіночих партіях при звучанні на Forte. В той же час, будучи організованими колективами з певними традиціями професійної музичної культури, народні хори (в тому числі самодіяльні) відрізняються від фольклорних форм пісенної творчості.

Перший професійний народний хор на теренах сучасної України заснував 1917-го року Кирило Стеценко. Згодом був створений народний хор Г. Верьовки в 1943 р., (з 1965 — Заслужений академічний народний хор ім. Г. Верьовки, нині — Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Верьовки). До репертуару хору увійшли обробки народних пісень, комуністичні пісні (автором багатьох із них був сам Г. Верьовка). Пізніше, також твори сучасних українських композиторів (напр. Фольк-опера-балет "Цвіт папороті" Є. Станковича).

Також значну роль в становленні народних хорів зіграв російський збирач та виконавець народних пісень Митрофан Єфимович Пятницький (1884-1927), який в 1910 р. організовує любительський хоровий колектив, до якого входили селяни Воронезької, Смоленської та Рязанської губерній. В репертуарі хору — селянські обрядові пісні — трудові, ігрові і т.п. В 1918 році хор Пятницького отримує високу оцінку В.І.Леніна, який також наголосив на необхідності розширення його роботи. Високої оцінки хор П'ятницького удостоївся також і від Й.В.Сталіна, що стало вирішальним для подальшого розвитку як цього колективу, так і взагалі традиції народних хорів в СРСР.

Після смерті П'ятницького (1927), колектив отримує ім'я свого засновника, з 1937 входить до складу Московської державної філармонії, з 1968 дістає статус академічного. Репертуар хору поповнується піснями про Леніна, Сталіна, народні пісні поступово витісняються обробками народних пісень радянських композиторів. При хорі утворюється також оркестр народних інструментів. (Див. також ). За взірцем хору ім. П'ятницького створюються хорові колективи в різних містах Росії, а пізніше в союзних республіках. Мистецтво народного хорового співу стає професійним.

В 1980-х—2000-х роках із відродженням інтересу до глибинних пластів українського фольклору, творчість народних хорів піддається критиці з боку провідних українських фольклористів. Підставою для критики є головним чином відхід народних хорів від традицій народного музикування, зокрема заміна народних пісень їх обробками, суттєва відмінність манери співу народних хорів від народної, що в загальному підсумку приводить до втрати неповторного колориту української народної пісні в її первинному вигляді. Поглибленний інтерес до особливостей побутування та виконання народної пісні став поштовхом до виникнення, так званих, "автентичних" фольклорних ансамблів ("Древо", пізніше - "Володар", "Божичі", "Буття" та ін.), що мають на меті відтворити український музичній фольклор в його справжній, "автентичній" манері.

Разом з тим, народні хори продовжують свою творчу діяльність, мистецтво "народного" співу вивчають в Інституті Мистецтв при Київському національному університеті культури і мистецтв та інших музичних навчальних закладах.