Національний комітет Естонії

З моменту виникнення Національний Комітет підтримало багато політиків з числа тих, що знаходилися в той час в Естонії, включно з представниками як проурядового, так і опозиційного крила політичної еліти другої половини 1930-х років. Метою комітету було відновлення незалежності Естонії на підставі принципу правонаступництва Естонської Республіки.

Перше засідання Комітету відбулося 14 лютого, друге – 23 березня 1944 р. Головою правління був обраний Каарел Лідак (Лійдеман)[1], членами – Ернст Кулль[2], Оскар Мянд, Оскар Густавсон, Юхан Рейго[3] і Юхан Каарлімяе. В березні 1944 року адміністрація Мяе Гяльмар - Карла-Зігмунда Ліцмана визнала EVR (Естонський визвольний комітет), оскільки EVR погодився підтримати мобілізацію жителів Естонії в німецьку армію. Діяльність EVR була помітно ослаблена арештом у квітні 1944 р. німецькою поліцією безпеки багатьох членів комітету і вимушеним відходом в підпілля тих, що залишилися на волі. У липні Національний комітет відновив свою діяльність. В члени Комітету був кооптований Отто Тіїф, який в умовах підпілля став контактною особою між EVR і Юрі Улуотсом.

1 серпня Національный Комітет проголосив себе носієм вищої державної влади в Естонії. Комітет опублікував декларацію і так визначив свої задачі:

здійснення державної влади до вступу в Естонії в дію конституційних органів, а особливо організація захисту Естонської держави і народу.

— Заклик Національного комітету Естонської Республіки від 1 серпня 1944 р.

18 серпня призначений Комітетом тимчасовим президентом Юрі Улуотс приступив до формування національного уряду на чолі з Отто Тіїфом, який до цього часу був обраний керівником Національного комітету. [4] Наступного дня, 19 серпня Юрі Улуотс вийшов у ефір із закликом докласти всіх зусиль для боротьби з наступаючими окупаційними військами Червоної Армії і вступати в німецькі формування. 25 серпня на засіданні Комітету Юрі Улуотс оголосив склад пропонованого ним уряду і ті з його членів, хто ще не входив до складу EVR, були туди кооптовані. Після рішення німців вивести війська з Естонії, Ю. Улуотс 18 вересня 1944 затвердив уряд на чолі з О. Тіїфом. [5] 21 вересня на вежі «Довгий Герман» в Талліні поруч з німецьким військовим прапором (нім. die Reichskriegsflagge) був урочисто піднятий менший за розміром синьо-чорно-білий прапор Естонії.

Після вступу влади уряду Отто Тіїфа в силу Національний комітет Естонської Республіки припинив свою діяльність 20 вересня 1944 р. [6]

Одним з перших кроків уряду Тіїфа було проголошення нейтралітету у війні. За короткий термін свого існування Уряд Отто Тіїфа встиг видати два номери « Державного Вісника». Уряд Отто Тіїфа проіснував два дні в період між відступом німецьких військ з Таллінну і його окупацією радянськими військами. 21 вересня більшість членів уряду Тіїфа покинули Таллінн. Тут залишився тільки Отто Тіїф і кілька його колег, які виїхали з Таллінна вранці 22 вересня, безпосередньо перед вторгненням червоноармійських танкових частин.

22 вересня окупаційні частини Червоної армії атакували Таллінн. Зайнявши місто, Червона Армія зняла синьо-чорно-білий прапор з вежі « Довгого Германа» і замість нього був піднятий прапор СРСР. 7 членів уряду Тіїфа, включно з ним самим заарештувало НКВС, Яан Майде був засуджений до розстрілу, Тіїф отримав 10 років, Арнольд Сузі і Хуго Пяртельпоег — 8 років, Вольдемар Сумберг, Йоганнес Пікков і Юхан Каарлімяе — 5 років, всі засуджені до таборів були позбавлені громадянських прав на 5 років після відбуття терміну ув'язнення [7].

18 вересня 1944 року виконувач обов'язків Президента Республіки і прем'єр-міністра Юрі Улуотс призначив уряд під керівництвом заступника прем'єр-міністра Отто Тіїфа в складі:

• Отто Тіїф - виконувач обов'язків прем'єр-міністра і міністр внутрішніх справ.
• Йоган Хольберг - військовий міністр, пізніше був виведений зі складу уряду [8]
• Хуго Пяртельпоег - міністр фінансів
• Йоганнес Пікков - міністр шляхів сполучення
• Рудольф Пенно - міністр торгівлі та промисловості
• Аугуст Рей - міністр закордонних справ
• Юхан Каарлімяе - міністр без портфеля
• Арнольд Сузі - міністр освіти
• Каарел Лійдак - міністр сільського господарства
• Вольдемар Сумберг - міністр соціальних справ
• Йоганнес Клесмент - міністр юстиції

Також до складу уряду увійшли.

• Оскар Густавсон - державний контролер
• Гельмут Маанді [9] - державний секретар
• Ендель Інгліст - заступник держсекретаря
• Яан Майде - Головнокомандувач Збройних Сил
• Ріхард Евела - канцлер юстиції
• Юхан Рейг - начальник внутрішньої охорони.

• Таллінська операція (1944)
• Уряд Естонії у вигнанні
• Вільгельм Канаріс

• Otto Tief ja 1944. a. vahevalitsus Korporatsioon Rotalia, 2006 ISBN 9949-13-506-0, ISBN 978-9949-13-506-6 (ест.)
• Отто Тіїф Зі спогадів та нотаток про 1939-1969 публ., передм., комент. і довід. матеріал Е. В. // Минувщина : Іст. альм. - [Вип.] 7. - М. : Прогрес : Фенікс, 1992. - С. 112-189 : портр.
• Idavaenlase osav propaganda