Март Лаар

Март Лаар (ест. Mart Laar; нар. 22 квітня 1960) — естонський політик та історик, прем'єр-міністр країни з 1992 до 1994 та з 1999 до 2002 року.[1] Визначний тим, що протягом свого терміну зробив значний внесок у розвиток швидкого економічного дива в Естонії протягом 1990-х років.[1]

Март Лаар
ест. Mart Laar
Март Лаар
Прапор
 3-й Прем'єр-міністр Естонії
21 жовтня 1992 — 8 листопада 1994 року
Попередник: Тійт Вяхі
Наступник: Андрес Таранд
Прапор
 7-й Прем'єр-міністр Естонії
25 березня 1999 — 28 січня 2002 року
Попередник: Март Сііманн
Наступник: Сіім Каллас
 
Народження: 22 квітня 1960(1960-04-22) (61 рік)
Вільянді, Естонська РСР, СРСР
Країна: Естонія
Освіта: Тартуський університет
Партія: Союз Вітчизни і Res Publica
Нагороди:

Henrik Visnapuu Literature Prized (1997)

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив Тартуський університет 1983 року й отримав ступінь магістра при тому ж університеті 1995. Працював учителем історії в Таллінні. Лаар є головою партії Союз Вітчизни. Будучи політиком, Лаар написав кілька книг з історії Естонії та Росії. Був головою Ради істориків при Фонді Естонської Спадщини, Товариства за збереження естонської історії й Товариства естонських студентів.

За час перебування при владі було відновлено право власників на приватну власність, націоналізовану 1940 року, а також вжито спроб щодо продажу іноземному капіталу двох найбільших у республіці підприємств: електростанції у Нарві та Естонської залізниці. За врядування Лаара було ухвалено закони про громадянство, про іноземців, про вибори та про реформу загальноосвітньої школи.

Март Лаар був членом спільноти Монта Пелевіна.[2]

Разом з Вацлавом Гавелом, Філіпом Димитровим, Арпадом Генцом, Петром Пітхартом та іншими лідерами перехідного періоду брав участь у Міжнародному демократичному комітеті, що був проведений у Кубі.[3]

У квітні 2008 року був нагороджений міжнародною премією Мілтона Фрідмана за проведення реформ в Естонії.

З травня 2006 року Март Лаар працював у Тбілісі як радник з реформ на громадських засадах президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.

У квітні 2011 року Март Лаар обійняв посаду Міністра оборони в уряді на чолі з Прем'єр-міністром Андрусом Антипом до його відставки з причин погіршення стану здоров'я у травні 2012 року.[4]

18 лютого 2012 року у пана Марта стався серцевий напад, і він пішов у відставку як Міністр оборони через 3 місяці.[5] До жовтня 2012 року Март Лаар зник з очей публіки, але повідомлялося згодом, що він поступово одужує.[6]

Цікаві факти
  • Мартін Лаар зізнався, що перед тим, як стати Прем'єр-міністром, єдиною прочитаною ним книгою з економіки була «Свобода вибору» Мілтона Фрідмана.[7]
  • Музей «Будинок терору» в Угорщині нагородив Марта Лаара премією «Петефі» в 2011 за його внесок злочинів комунізму[уточнити].[8]

Примітки
  1. Page, Kogan Kogan (2003-11). Europe Review (англ.). Kogan Page Publishers. ISBN 978-0-7494-4067-1.
  2. The Mont Pelerin Society | RNH (амер.). Процитовано 28 листопада 2020.
  3. ICDC: International Committee for Democracy in Cuba. www.icdcprague.org. Процитовано 27 листопада 2020.
  4. Mart Laar becomes Estonia's new Defense Minister | Atlantic Council. web.archive.org. 9 травня 2013. Процитовано 28 листопада 2020.
  5. Mart Laar tendered his resignation to the Prime Minister | IRL. web.archive.org. 17 жовтня 2013. Процитовано 3 грудня 2020.
  6. Mart Laar astub pärast kaheksakuulist vahepausi taas avalikkuse ette. Postimees (ест.). 19 вересня 2012. Процитовано 3 грудня 2020.
  7. Walking on Water: How to Do It | The Brussels Journal. www.brusselsjournal.com. Процитовано 29 листопада 2020.
  8. ERR (15 грудня 2011). Laar Receives Award for Shedding Light on Communist Crimes. ERR (англ.). Процитовано 3 грудня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.