Національний музей природознавства (Вашингтон)

Націона́льний музе́й природозна́вства (англ. National Museum of Natural History) — розташований у центрі м. Вашингтон, США на Національній алеї і є невід'ємною частиною Смітсонівського інституту. Відвідування безкоштовне протягом цілого року. Музейна колекція налічує понад 500 млн екземплярів рослин, тварин, корисних копалин, мінералів, каменів, метеоритів й культурних артефактів, створених людиною. У 2009 р. цей музей відвідало майже 7 млн. 400 тис. людей, що підтверджує його статус, як найвідвідуванішої установи Смітсонівського інституту. В цьому музеї працюють близько 185 науковців — найбільша наукова група у світі, що займається вивченням природознавства.

Національний музей природознавства
National Museum of Natural History
англ. National Museum of Natural History[1]
38.8913° пн. ш. 77.0259° зх. д. / 38.8913; -77.0259
Тип музей природничої історії[2][1] і пам'ятка
Статус спадщини District of Columbia Inventory of Historic Sitesd[3]
Склад National Anthropological Archivesd[4], Human Studies Film Archivesd[4], Global Volcanism Program і Smithsonian Marine Station at Fort Pierced[5]
Частина від Смітсонівський інститут[6]
Країна  США[1]
Розташування Національна алея, Вашингтон,  США
Адреса 20560[2][7]
Засновано 1910
Відкрито 17 березня 1910[8][3]
Оператор Смітсонівський інститут
Фонд 500 млн одиниць зберігання
Відвідувачі 7 млн. 400 тис. (2009)
Директор Kirk Johnsond[9]
Сайт mnh.si.edu
Національний музей природознавства (Вашингтон) (США)
Джерела:
    • Survey of GLAM open access policy and practiced[10][11][12]
    • The National Museum of Natural History : 75 years in the Natural History Buildingd
    •  Національний музей природознавства у Вікісховищі

    Історія виникнення
    Вигляд будівлі Національного музею природознавства в 1926 р.

    Музей, широко відомий також як Національний музей Сполучених Штатів, відкрив свої двері 17 березня 1910 р., щоб розмістити колекцію Смітсонівського інституту, яка постійно збільшувалася, й стати центральним місцем для вивчення природознавства.[13] Будівля, спорудження якої було повністю завершене у 1911 р., спроектована архітектурним бюро «Горнблоуер і Маршал».[14] Споруда музею у неокласичному архітектурному стилі стала першою на північному боці Національної алеї вздовж Конституційної авеню. У 2000 р. Кеннет Е. Берінг пожертував музею $80 млн, а у 1997 р. — $20 млн на його модернізацію.[15] На додачу до основної експозиції музей має величезну базу даних і значну кількість лабораторій. Докладніше — collections.nmnh.si.edu

    Деякі елементи постійної експозиції

    Зал геології, каміння і мінералів

    Колекція коштовного каміння і мінералів, що зібрана в залі музею ім. Джанет Анненберг Гукер, є однією із найвизначніших в своєму роді у світі. Вона складається з деяких найвідоміших зразків коштовностей і мінералів включно з «Діамантом надії» та одним з найбільших у світі сапфіром «Зірка Азії». Колекція містить понад 15 тис. екземплярів дорогоцінних каменів, а також 350 тис. мінералів і 300 тис. каменів корисних копалин та руд.[16] На додачу, в цьому залі зібрано приблизно 35 тис. часток метеоритів, що є однією з найповніших колекцій на планеті. Серед найвизначніших донорів колекції: Вашингтон Роблінг, котрий збудував знаменитий Бруклінський міст в Нью-Йорку й подарував музею 16 тис. зразків; Фредерік Канфілд, котрий пожертвував 9 тис. зразків та доктор геології Айзек Лі, завдяки котрому й було створено основу колекції з перших 1312 зразків.

    У 2004–2005 рр. тут експонувалася відома колекція діамантів «Метелик миру Аврори» із 240 різнокольорових камінців загальною вагою 167 каратів, і яку було зібрано впродовж 12-ти років Аланом Бронштейном та Гаррі Родманом.[17]

    Зал походження людини

    Зал походження людини носить ім'я свого головного спонсора Девіда Коха ($15 млн із $20.7 млн вартості експозиції) і відкрився зовсім недавно — 17 березня 2010 р. — до століття музею. Зал площею 1 тис. 400 кв. метрів присвячений вивченню й усвідомленню того, як людина з'явилася й еволюціонувала на Землі. Експозиція складається з 75 копій черепів, інтерактивного «генеалогічного дерева» людини за всі 6 млн років еволюції та галереї «Змінюючи світ», що присвячена кліматичним змінам і людському впливу на довкілля. (Тим не менше, критики засуджують цю галерею за неналежну увагу до впливу людини на феномен глобального потепління).

    Зал палеонтології (динозаврів)

    В залі палеонтології зібрані рештки понад 570 тис. амфібій і рептилій з усього світу. За останні 40 років (станом на 2008 р.) колекція збільшилася в 3 рази![18] Зал має скам'янілі скелети та штучно відтворені копії включно з тиранозавром (Tyrannosaurus rex) та трицератопсом (Triceratops) в тому числі у віртуальному відображенні.[19] Назагал колекція залу налічує 46 «повних і важливих зразків» динозаврів.[20] Інтернет-сторінка залу пропонує всім охочим віртуальний тур по колекції.[21]

    Зал ссавців

    В залі ссавців ім. Берінга, який виграв кілька нагород за привітний і інноваційний дизайн (Reich + Petch), експонати представлені, як твори сучасного мистецтва. Відвідувачі знайомляться з тим, як ссавці еволюціонують в різних умовах. В цьому залі музею найбільша світова колекція хребетних ссавців, яку збирали протягом 19-го і 20 століть.[22]

    Зал комах

    В залі ім. Оркін представлені живі комахи й стенди із розповідями про комах та ентомологів. Створено різні середовища, щоб показати життя різних комах й їхню адаптацію у воді, озерах, болотах, людському житлі, пустелі й вологих лісах. Спонсором залу виступає фірма «Оркін», яка займається захистом від шкідників.

    Зал океаністики

    Зал океаністики ім. Сант площею 2 тис. 100 кв. метрів відкрився 27 вересня 2008 р. і став найбільшою реконструкцією в історії музею. В ньому представлені 674 зразків морської фауни із понад 80 млн зразків, які є в розпорядженні музею. Зал названий на честь родини Роджера Санта, яка подарувала $15 млн для його спорудження. Тут є 14-метрова мумія північно-атлантичного кита, басейн на 5 тис. 678 літрів з морською водою, мумії двох гігантських кальмарів, дорослої латимерії і базилозавра.[23] Музей також підтримує Смітсонівський океанічний портал ocean.si.edu, який регулярно оновлюється і містить унікальну інформацію про музейні дослідження, колекції тощо.

    Зал Африки

    Цей зал і його інтернет-сторінка представляють розмаїття, динамізм і глобальний вплив африканського населення і культур через віки в розрізі родини, роботи, громади і довкілля.

    Павільйон метеликів і рослин

    Павільйон із живими метеликами представляє відвідувачам багато інформації про їхній розвиток, простосування до умов в комплексі із рослинами, як партнерами.

    Виставка птахів

    В підвальних приміщеннях розташована виставка птахів.

    Додаткова інформація

    В музеї працює кінотеатр формату IMAX, де демонструють об'ємні кінофільми про довкілля, та «Дослідницька кімната» для сімейного і підліткового дозвілля.[24]

    Фотоілюстрації
    • Слон під музейною ротондою
    • Діамант надії
    • Зал палеонтології (динозаврів)
    • Зал ссавців
    • Зал ссавців

    Музей в популярній культурі
    • В одному з епізодів телесеріалу «Південний парк» є сюжет про намір викрасти з музею «Діамант надії».
    • В кінофільмі «Фоллаут-3» дія відбувається одній з секцій музею, яка стала домом для мутантів.
    • У кінокомедії «Напруж звивини» шпигунська організація розташована в підвалі Національного музею природознавства.
    • Гігантський кальмар з Національного музею природознавства надихнув творців кінофільму «Ніч в музеї-2»[25]
    • Книга «Втрачена надія» (ISBN978-1461003854) розповідає про пригоди музейного куратора після викрадення з музею «Діаманту надії».

    Примітки
    1. Library of Congress Library of Congress Name Authority File
    2. Google Maps — 2005.
    3. League D. P. Natural History Building, Smithsonian Institution
    4. https://naturalhistory.si.edu/research/anthropology/collections-and-archives-access
    5. https://naturalhistory.si.edu/research/smithsonian-marine-station
    6. https://www.si.edu/museums/
    7. https://naturalhistory.si.edu/
    8. A Brief History
    9. Kirk Johnson Named Director of Smithsonian’s National Museum of Natural History — Смітсонівський інститут, 2012.
    10. https://docs.google.com/spreadsheets/u/1/d/1WPS-KJptUJ-o8SXtg00llcxq0IKJu8eO6Ege_GrLaNc/edit#gid=1216556120
    11. Wallace A., McCarthy D. Survey of GLAM open access policy and practice, April 30, 2020 // Google Таблиці — 2020.
    12. McCarthy D. Survey of GLAM open access policy and practice, August 3, 2021 (English) // Google Таблиці — 2021.
    13. Цей день в Смітсонівській історії - березень. Siarchives.si.edu. Процитовано 18 квітня 2010.
    14. Музей історії. Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 15 листопада 2009.
    15. Маркус, Кристофер (19 вересня 2000 р.). Смітсонівський інститут отримав пожертву в $80 млн. газета «Нью-Йорк Таймс». Процитовано 17 вересня 2008.
    16. Hevesi, Dennis (6 квітня 2008). У віці 92 років помер Джордж Швітцер, засновник колекції коштовного каміння. Нью-Йорк Таймс. Процитовано 9 квітня 2008.
    17. Виставка діамантів у вигляді метелика. Вісник Стейтен Айленд. 3 вересня 2008 р. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
    18. Зоологія хребетних: Підрозділ амфібій і рептилій. Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
    19. Зал динозаврів. Нац. музей природничої історії. 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
    20. Колекції динозаврів. Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 17 вересня 2008.
    21. Віртуальний тур по колекції динозаврів. Національний музей природознавства.
    22. Відділ зоології хребетних. Національний музей природознавства.
    23. Прес-реліз: Відкрився новий зал океаністики Сант. Національний музей природознавства. 24 вересня 2008 р. Архів оригіналу за 9 квітня 2009. Процитовано 23 липня 2011.
    24. Національний музей природознавства - Смітсонівський інститут. газета «Вашингтон Пост». 2008. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 23 липня 2011.
    25. «Ніч в музеї-2»: карта музейних артефактів, використаних у фільмі. Смітсонівський інститут.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.