Трицератопс
Трицера́топс (Triceratops) — рід викопних травоїдних динозаврів з групи рогатих динозаврів (Ceratopsia). Жили в кінці періоду пізньої крейди (67-65 мільйонів років тому) в Північній Америці. Довжина трицератопсів досягала 9 м. За оцінками вчених, маса динозавра становила 6 тонн. Були найбільші з цератопсів.
? †ТрицератопсЧас існування: Пізня Крейда | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Відтворення форми трицератопса за скелетом | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Опис
Роги та комір
На голові трицератопса було три роги. Два надбрівних роги довжиною 1 метр, та маленький на носі. А ще у нього був комір. Роги та комір трицератопса були продовженням черепа, складалися з кісткової тканини. Комір був покритий шкірою. Можливо, на ньому був візерунок, щоб розрізняти одне одного. Раніше вважалось, що роги та комір потрібні були тільки для захисту від хижаків. Але зараз палеонтологи побачили сліди кровоносних судин. За допомогою коміра вони не тільки розрізняли одне одного, а і приваблювали партнерів, і, ймовірно, служили для терморегуляції. А роги ще використовувалися у бійках за територію або самок.
Череп трицератопса
Трицератопс горрідус (Triceratops horridus) у Королівському музеї Онтаріо в Канаді
Дзьоб
Морда трицератопса закінчувалася дзьобом, характерним для цератопсів. Його дзьоб був схожий на дзьоб папуги.
Зуби
В глибині дзьоба знаходилися зуби. Вони були зібранні у багаторядні групи, та, як і у інших динозаврів, постійно мінялись. У трицератопса був найпотужніший укус серед всіх рослиноїдних динозаврів. Він міг живитися будь-яким за жорсткістю рослинним матеріалом. Ряди зубів шаткували корм, як гігантські ножиці.
Кінцівки
Пересувався трицератопс на чотирьох кінцівках. Кисті передніх ніг були розставлені в сторони.
Хвіст
Хвіст у трицератопса був короткий. На відміну від більш ранніх цератоссів, які були біпедальні, хвіст у нього не виконував ролі балансера.
Спосіб життя
Трицератопси вели стадний спосіб життя, оскільки в одному місці були знайдені кістки безлічі особин, мільйони років тому самці-трицератопси могли битися за місце ватажка стада. Також вони змагалися за самок. Вчені виявили на «комірах» трицератопсів відмітини, що свідчать про рани, отримані в такому поєдинку.
Історія вивчення
Весною 1887 року на розкопках біля Денвера в штаті Колорадо була виявлена пара надбрівних рогів, сполучених з верхом черепа. Геолог Вітмен Крос відіслав знайдений екземпляр професорові палеонтології хребетних Єльського університету Чарльзу Маршу. Вважаючи, що формація, в якій були знайдені рештки, відноситься до пліоцену, палеонтолог приписав їх незвично великому бізонові, давши йому назву «Високорогий бізон» (Bison alticornis). Уже наступного року на основі нових фрагментарних решток Марш описав рогатих динозаврів, давши роду назву Ceratops, проте він продовжував вважати перші рештки видом бізона.
У 1888 році 29-річний палеонтолог Джон Белл Гетчер, що працював з Маршем, у ході розкопок формації пізнього крейдяного періоду в штаті Вайомінг виявив практично повний двометровий череп з рогами. Марш визначив цю знахідку як новий вид, що відноситься до роду Ceratops, потім, проте, виділив в окремий рід, якому дав назву Triceratops. Пізніше і знахідка, заявлена як високорогий бізон, була зарахована до трицератопсів.
Посилання
- Ілюстрований атлас. Динозаври: енциклопедія: [Пер. з англ.]/ авт. тексту М.Аллабі. - К.: Махаон-Україна, 2017. - 192 с.: іл.
- Атлас динозаврів/С.Девідсон,Л.Паркер,Пер.з англ. А. Мішти.-К.:Вид.група КМ-БУКС,2017._144с.:іл.
- Всё о динозаврах. Энциклопедия. М.: "Издательская группа Азбука-Аттикус".- 2017.- 224 с., с ил.
- Цератопсові