Наярит

Мануель Лозара (1828-1873)

У 1860-х роках послідовники Мануеля Лозади, який отримав прізвисько Тигр Еліс, оприлюднили вимоги до федерального уряду, щодо повернення своїх земель корінному народу. У 1864-1866 роках, під час французької інтервенції Мексики, армія Лозади, яка налічувала 3000 повстанців, вийшла на допомогу французьким силам[1].  12 листопада 1864 року, після того як французька армія захопила Масатлан, Лозада і його війська увійшли до міста Тепік. Пізніше за допомогу Лозади своєю армією, Максіміліан I надав йому чин генерала і дозволив створити провінцію Сан-Хосе-де-Наярит зі столицею Тепік. Після ануляції імперії Лозадо присягнувся на вірність Беніто Хуаресу[2]. Хуарес в свою чергу відділив Тепік від штату Халіско. Протягом 1866-1872 років Лозада зміцнив свою владу створивши армію в 16 000 чоловік та очолив боротьбу проти інтервентів-землевласників у Тепіку. Все ж після смерті Хуареса його влада ослабла. Під час спроби захоплення Ґвадалахари новий президент Мексики Себастьян Лердо-де-Техада направив федеральні війська на чолі з генералом Рамоном Короною проти Лозади, до яких доєдналися обурені землевласники[3]. 28 січня 1873 року відбулася кривава битва поблизу ла-Мохонера в якій армія Лозади була розгромлена під час якої загинуло бл. 3000 чоловік. Наступного дня Ґвадалахара опинилася під контролем федеральних військ і була звільнена від армії Лозади. В липні Лозаду було зраджено двома лейтенантами з його армії і схоплено в місті  Лома-де-лос-Метатес, де він народився. 19 липня 1873 року Лозаду стратили, після чого федеральний уряд майже 10 років намагався взяти місто Тетріс під свій контроль[4].  Лише 12 квітня 1880 року поміж Муерто Лозадою, портфіріанцем Мануелем Гонсалесем та іспанцем Хуаном Лерма було підписано мирну угоду у якій Тепік оголосили військовим округом штату Халіско. Нині Мануель Лозада вважається попередником руху аграрної реформи в Мексиці та першим засновником штату Наярит. На його честь у Тепіку споруджений пам'ятник, а місто в якому він народився отримало нову назву Сан-Луїс-де-Лозада[5].

В період правління Портфіріо Діаса тяжкі умови праці та низька платня за працю спровокували цілу низку робітничих рухів у Тепіку та ближніх містах. Так у 1894 році на фабриці  "Bellavista" почався жіночий страйк на чолі з  Вікторіаною Арройо, Францискою та Макловією Куінтерами, Аделіною та Маріаною Кастанедами. У 1896 році робітничі страйки вибухнули на заводі "Jauja", а в 1905 році на фабриці  "Bellavista" вибухнув новий страйк на чолі з братами Педро Грегоріо та Енріке Еліасом[5].

У 1912 році відкрилася залізнична лінія поміж містами Тепік  та Акапонета[5].

Річка Акапонека

Міжнародний аеропорт "Amado Nervo"

1 травня 1917 року військовий округ штату Халіско Тепік було оголошено вільним і суверенним штатом Наярит, а з 5 лютого 1918 року була підписана конституція штату[5].

У 1926 році була завершена залізнична лінія, що пов'язала міста Тепік із Ґвадалахарою. У період 1934-1937 рр. панування політичних, соціальних, економічних та культурних латифундій у Наяриті було повністю припинено. З 1946 по 1951 роки у штаті почався новий етап модернізації. У 1969 році був заснований Автономний університет Наярит, а в 1972 році -- технологічний інститут у Тепіку. У період з 1987 по 1993 роки у Наяриті були збудована гідроелектростанція "Aguamilpa" та міжнародний аеропорт "Amado Nervo". В цей період у штаті з'явилися автомагістралі "Plan de Barrancas" та "Tepic-Crucero de San Blas", мости через річки Акапонека, Лас-Канас та Сан-Педро. З 1993 по 1999 рік на трасі Tepic-Гвадалахара через річку Сантьяго побудувався міст "Villa Hidalgo-La Presa-Santiago". У 1989 році було створено 20-й муніципалітет Баха-де-Бандерас, розташований на півдні штату, що межує зі штатом Халіско[5].