Небесне поховання

Небесне поховання — традиційний похоронний ритуал, основний вид поховання в Тибеті та в ряді прилеглих до Тибету районів. Також він називається «роздачею милостині птахам». Згідно з тибетськими віруваннями, душа покидає тіло в момент смерті, а людина на всіх етапах життя повинна намагатися приносити користь. Тому мертве тіло згодовується птахам як останній прояв благодійності.

Приготування тіла до небесного поховання
Небесне поховання
Місце для небесного поховання у долині Єрпа в Тибеті

Саме такий спосіб поховання багато тибетців донині вважають для себе єдино можливим. Виняток робиться лише для Далай-лами та Панчен-лами. Їх тіла після смерті бальзамують і покривають золотом.

Небесні поховання практикуються на всій території проживання тибетців, включаючи деякі індійські території, наприклад, Ладакх або штат Аруначал-Прадеш. У 1959 році, коли китайська влада остаточно закріпилися на території Тибету, обряд був повністю заборонений. З 1974 року, після численних прохань ченців і тибетців, китайський уряд дозволив відновити «Небесні похорони». Зараз є близько 1100 майданчиків для обряду небесного поховання. Ритуал виконується спеціальними людьми — рог'япами.

Коли людина вмирає, її тіло встановлюють в сидяче положення і так вона «сидить» протягом 24 годин, поки лама читає молитви з Тибетської книги мертвих. Ці молитви призначені допомогти просуванню душі через 49 рівнів бардо — стану між смертю і відродженням.

Через 3 дні після смерті близький друг покійного відносить його на спині до місця поховання. Рог'япа спочатку робить безліч надрізів на тілі та віддає тіло птахам — стерв'ятники роблять основну частину роботи, поїдаючи всю плоть. Далі рог'япа збирає і дробить кістки на спеціальному плоскому камені, змішує кришиво з цампа (ячмінне борошно з маслом із молока яка) і згодовує все це птахам. Тіло знищується без сліду, в тибетському буддизмі вважається, що таким чином душі легше покинути тіло, щоб знайти собі нове.

Тибетці вірять, що кожен хоч раз у житті повинен побачити обряд небесного поховання, щоб усвідомити, відчути всю скороминущість і ефемерність життя.

Див. також

Джерела
  • Ash, Niema (1992). Flight of the Wind Horse: A Journal into Tibet. London: Rider. с. 57–61. ISBN 0-7126-3599-8..
  • Bruno, Ellen (2000). Sky Burial|11 minute film. Bruno Films..
  • Faison, Seth (3 липня 1999). Lirong Journal; Tibetans, and Vultures, Keep Ancient Burial Rite. New York Times. nytimes.com..
  • Goss, Robert E.; Klass, Dennis (1997). Tibetan Buddhism and the resolution of grief: The Bardo-Thodol for the dying and the grieving. Death Studies 21 (4): 377–395. PMID 10170479. doi:10.1080/074811897201895..
  • Joyce, Kelly A.; Williamson, John B. (2003). Body recycling. У Bryant, Clifton D.. Handbook of Death & Dying 2. Thousand Oaks: Sage. ISBN 0-7619-2514-7..
  • Kongtrul Lodrö Tayé, Jamgön (2005). Systems of Buddhist Tantra, The Indestructible Way of Secret Mantra. The Treasury of Knowledge, book 6, part 4. Boulder: Snow Lion. ISBN 1-55939-210-X..
  • Martin, Daniel Preston (1991). The Emergence of Bon and the Tibetan Polemical Tradition. (Ph.D. thesis). Indiana University Press. OCLC 24266269..
  • Martin, Daniel Preston (1996). On the Cultural Ecology of Sky Burial on the Himalayan Plateau. East and West 46 (3–4): 353–370..
  • Mullin, Glenn H. (1998). Living in the Face of Death: The Tibetan Tradition. 2008 reprint: Snow Lion Publications, Ithica, New York. ISBN 978-1-55939-310-2.
  • Ramachandra Rao, Saligrama Krishna (1977). Tibetan Tantrik Tradition. New Delhi: Arnold Heinemann. OCLC 5942361..
  • Wylie, Turrell V. (1964). Ro-langs: the Tibetan zombie. History of Religions 4 (1): 69–80. doi:10.1086/462495..
  • Wylie, Turrell V. (1965). Mortuary Customs at Sa-Skya, Tibet. Harvard Journal of Asiatic Studies (Harvard Journal of Asiatic Studies, Vol. 25) 25: 229–242. JSTOR 2718344. doi:10.2307/2718344..

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.