Нейродерміт
Нейродермі́т — захворювання з групи дерматозів, яке розглядається як своєрідний трофічний невроз в осіб з функціонально нестійкою нервовою системою. Для нього характерний постійний нестерпний свербіж. У розвитку нейродерміту велику роль грають порушення обміну речовин, ендокринні розлади, гельмінтози тощо.
| Нейродерміт | |
|---|---|
 Мікрофотографія хронічного нейродерміту. Забарвлення гематоксилін-еозином Мікрофотографія хронічного нейродерміту. Забарвлення гематоксилін-еозином | |
| Спеціальність | дерматологія |
| Препарати | Талідомід[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | EA83.0 |
| МКХ-10 | L28.0 |
| DiseasesDB | 31441 |
| MedlinePlus | 000872 |
| eMedicine | derm/236 |
| MeSH | D009450 |
 Lichen simplex chronicus у Вікісховищі | |
Тривалий час термін «дифузний нейродерміт» домінував як синонім атопічного дерматиту[2].
Симптоми
Розрізняють нейродерміт обмежений та дифузний.
Обмежений нейродерміт
Часто локалізується у ділянці потилиці, шиї, у ліктьових згинах, підколінних ямках, пахвинних складках, на внутрішній поверхні стегон, на статевих органах. Починаючися зі свербіжу, шкірний процес поступово призводить до ліхеніфікації, тобто посиленню шкірного малюнку, при якому шкірні зморшки стають більш глибокими, шкірні поля виступають, утворюючи вузлики блідо-рожевого кольору, вкриті дрібними лусочками. У результаті розчісування утворюються бляшки, вкриті кров'янистими кірочками. На ділянках нейродерміту може спостерігатися нерівномірна пігментація.
Дифузний нейродерміт
Переважно локалізується на кінцівках, рідше — на шкірі тулуба. Шкіра ущільнена, суха, синюшно-червона, з сіро-буроватим відтінком. Шкірний малюнок різко виражений. Нігтьові пластинки блискучі, сточені по краю. Іноді спостерігається ураження всього шкірного покриву з приєднанням вторинної інфекції. Нестерпний свербіж негативно впливає на загальний стан хворого.
Лікування
Лікування спрямоване на причину та супутні захворювання, що погіршують перебіг нейродерміту.
Показані вітаміни В1, В6, антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, діазолін), транквілізатори (елєніум, триоксазин), глюкокортикостероїдні гормони (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон), переливання плазми. Місцево: глюкокортикостероїдні мазі (преднізолон, синалар, флюцинар), нафталанова нафта, протисвербіжні засоби, що містять ментол, анестезин, димедрол.
Для хворих рекомендується дієта з обмеженням споживання вуглеводів, солі, копчених та гострих страв, алкогольних напоїв.
Для профілактики показане санітарно-курортне лікування на півдні, морські купання, фізіотерапія. Необхідна санація вогнищ хронічної інфекції, виключення лікарських, побутових і харчових алергенів.
Примітки
- Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- Атопічний дерматит: акцент на безпечності лікування / Б. Г. Коган // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — 2013. — № 1. — С. 81-89. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2013_1_15
Джерела
- Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X. (С.?) (рос.)
- Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина», 2015. — 336 с. ISBN 978-617-505-384-3 (С.?)