Нектарка капська

Некта́рка капська[2] (Anthobaphes violacea) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Ендемік Південно-Африканської Республіки. Це єдиний представник монотипового роду Капська нектарка (Anthobaphes).

?
Нектарка капська

Самець капської нектарки
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Нектаркові (Nectariniidae)
Рід: Капська нектарка (Anthobaphes)
Cabanis, 1850
Вид: Нектарка капська
Біноміальна назва
Anthobaphes violacea
(Linnaeus, 1766)
Синоніми
Certhia violacea Linnaeus, 1766
Nectarinia violacea (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Anthobaphes violacea
Віківиди: Anthobaphes violacea
ITIS: 916396
МСОП: 22717695
NCBI: 1492857

Опис
Самичка капської нектарки
Капські нектарки
Самець капської нектарки

Довжина птаха становить 16,5 см, з яких на хвіст припадає 8,1 см. Довжина крила становить 5,7 см. У самців голова, горло і спина яскраво-зелені, з синьо-зеленими і пурпуровими металевими відблисками. Верхня частина тіла оливково-зелена. Верхня частина грудей фіолетова, металево-блискуча, нижня частина грудей яскраво-оранжева, на животі забарвлення стає світло-оранжевим і жовтим. Хвіст чорнуватий, з видовжинеми центральними стерновими перами. У самичок верхня частина тіла оливково-зеленувато-сіра, нижня частина тіла оливково-жовтувата, живіт свілий. Крила і хвіст чорнуваті. Дзьоб чорний, довгий і вигнутий. У самців він довший, ніж у самичок. Очі темно-карі, лапи чорні. Молоді птахи подібні до самичок[4][5].

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис капської нектарки до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Мису Доброї Надії. Він використав французьку назву Le petit grimpereau a longue queue du Cap de Bonne Espérance та латинську назву Certhia Longicauda Minor Capitis Bonae Spei[6]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[7]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[7]. Одним з цих видів була капська нектарка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Certhia violacea[8]. У 1850 році німецький орнітолог Жан Луї Кабаніс виділив капську нектарку до монотипового роду Anthobaphes[9].

Поширення і екологія

Капські нектарки поширені на південному заході Південно-Африканської Республіки. Вони живуть у фінбоші (чагарникових заростях) і на пустищах[10][11]. Віддають перевагу заростям еріки і протеї. Живляться нектаром, комахами і павуками[12][13][14][15]. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин[16][17]. Сезон розмноження триває з лютого по листопад, з піком в квітні-травні. Гніздо овальне з бічним входом. в кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 13-16 днів, насиджує лише самичка. Пташенята покидають гніздо через 14–22 дні після вилуплення, однак залишаються поблизу гнізда ще 5-15 днів.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Anthobaphes violacea.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 грудня 2021.
  4. Sinclair, Ian; Hockey, Phil; Tarboton, Warwick; Ryan, Peter (2011). Sasol Birds of Southern Africa: The Region's Most Comprehensively Illustrated Guide. Struik.
  5. Edgar Leopold Layard & Richard Bowdler Sharpe: The Birds of South Africa. 1875–1884, s. 309.
  6. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (fr, la). Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 649–651, Plate 33 fig 6.
  7. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2021.
  8. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 188.
  9. Cabanis, Jean; Heine, Ferdinand (1850). Museum Heineanum : Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt (de, la). Volume 1. Halberstadt: R. Frantz. с. 103.
  10. Chan, Chi-hang; Vuuren, Bettine Jansen van; Cherry, Michael I. (1 квітня 2011). Fynbos fires may contribute to the maintenance of high genetic diversity in orange-breasted sunbirds (Anthobaphes violacea) : research article. South African Journal of Wildlife Research (англ.) 41 (1). ISSN 2410-7220.
  11. Lauron, Elvin J.; Loiseau, Claire; Bowie, Rauri C. K.; Spicer, Greg S.; Smit, Thomas B.; Melo, Martim; Sehgal, Ravinder N. M. (2014). Coevolutionary patterns and diversification of avian malaria parasites in African sunbirds (Family Nectariniidae). Parasitology 142 (5): 635–647. ISSN 0031-1820. PMID 25352083. doi:10.1017/s0031182014001681.
  12. Broekhuysen, G. J. (1963). The breeding biology of the orange-breasted sunbird Anthobaphes violacea (Linnaeus). Ostrich (англ.) 34 (4): 187–234. ISSN 0030-6525. doi:10.1080/00306525.1963.9633478.
  13. Zoeller, K. C.; Steenhuisen, S.-L.; Johnson, S. D.; Midgley, J. J. (15 березня 2016). New evidence for mammal pollination of Protea species (Proteaceae) based on remote-camera analysis. Australian Journal of Botany (англ.) 64 (1): 1. ISSN 1444-9862. doi:10.1071/BT15111.
  14. Turner, R.C.; Midgley, J.J. (2016). Sunbird-pollination in the geoflorous species Hyobanche sanguinea (Orobanchaceae) and Lachenalia luteola (Hyacinthaceae). South African Journal of Botany 102: 186–189. ISSN 0254-6299. doi:10.1016/j.sajb.2015.07.004.
  15. Geerts, S. (8 червня 2016). Can short-billed nectar thieving sunbirds replace long-billed sunbird pollinators in transformed landscapes?. Plant Biology (англ.) 18 (6): 1048–1052. ISSN 1435-8603. PMID 27219484. doi:10.1111/plb.12474.
  16. Coetzee, A.; Seymour, C.L.; Spottiswoode, C.N. (2018). Investigating the origins of flower colour polymorphisms in sunbird-pollinated Erica (Ericaceae). South African Journal of Botany 115: 282–283. ISSN 0254-6299. doi:10.1016/j.sajb.2018.02.029.
  17. Johnson, Christopher Michael; He, Tianhua; Pauw, Anton (15 травня 2014). Floral divergence in closely related Leucospermum tottum (Proteaceae) varieties pollinated by birds and long-proboscid flies. Evolutionary Ecology (англ.) 28 (5): 849–868. ISSN 0269-7653. doi:10.1007/s10682-014-9712-0.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.