Другий уряд Юлії Тимошенко

• Прем'єр-міністр — Тимошенко Юлія Володимирівна (лідер партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та виборчого блоку БЮТ)

Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» була прийнята постановою Уряду від 16 січня 2008 року № 14.

Як було заявлено в постанові, програма побудована на принципах утвердження об'єднувальної національної ідеї, патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень і ґрунтувалася на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка «10 кроків назустріч людям» та виборчих програм блоків політичних партій, що утворили Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання.[1]

Програма отримала як схвальні[2], так і негативні[3][4] відгуки.

11 грудня 2007 коаліція НУНС і БЮТ не змогла призначити Юлію Тимошенко Прем'єр-міністром. Для прийняття рішення не вистачило одного голосу: «за» проголосували 225 депутатів при необхідних 226[5][6]. 12 грудня в пресі з'явились повідомлення, що на лідера БЮТ нібито готується замах[7], БЮТ та Тимошенко сприйняли ці публікації як спробу залякування.

18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів[8].

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко (Київ, 1.4.2008)

Своїми пріоритетами на посаді Прем'єр-міністра Тимошенко зробила енергетичну безпеку та незалежність України, запровадження бізнес-стимулів для розвитку альтернативних джерел енергії, покращення інвестиційного клімату та економічний розвиток держави, активну соціальну політику, набуття Україною членства в найважливіших світових організаціях i союзах та розвиток демократії[9][10].

Прем'єр Юлія Тимошенко пообіцяла, що Україна буде надійним транзитером газу в Європу, а новий уряд вивчить всі газові угоди з російськими партнерами та зробить газові торгові стосунки з Росією більш прозорими. «Всі газові питання будуть детально розібрані, будуть вивчені всі угоди, які поки що залишалися таємницею, вони не оприлюднювалися, не подавалися до парламенту для вивчення. Нам доведеться підняти весь масив документів, розібратися у ситуації… Посередників на газовому ринку бути не може. НАК Нафтогаз ми повернемо до нормального фінансового стану…», — заявила глава Уряду.[11]

Перед вступом на прем'єрську посаду Ю.Тимошенко також заявила про першочергову необхідність ухвалення закону про опозицію, який надасть їй (опозиції) право контролювати владу[12] (такий законопроект уже був внесений до ВР 12.01.07 Ю.Тимошенко та її колегами та прийнятий за основу)[13]; пообіцяла розробити та до Нового року внести на розгляд парламенту новий проект Державного бюджету на 2008[14]; наполягала на впорядкуванні законодавства з урегулювання земельних відносин задля створення «цивілізованого ринку землі».[15]

Відразу після призначення прем'єром Ю.Тимошенко заявила, що Кабінет Міністрів проведе інвентаризацію усіх документів, що стосуються вступу України до Світової організації торгівлі і «найближчим часом Україна може стати членом СОТ».[16]

11 липня 2008 року Партія регіонів спробувала провести через Верховну Раду рішення про недовіру уряду Тимошенко, проте набрати необхідну кількість голосів не змогла[17].

2 вересня 2008 пропрезидентська фракція «Наша Україна — Народна самооборона» вийшла з Коаліції демократичних сил. Нова коаліція не була створена протягом місяця, і 8 жовтня 2008 року Президент України Віктор Ющенко оголосив про розпуск Верховної Ради.[18][19] Указ був підписаний 9 жовтня і набрав чинності з 10 жовтня,[20] в указі було встановлено дату виборів — 7 грудня 2008.

9 жовтня в ефірі 5 каналу Іван Кириленко, лідер фракції БЮТ, заявив, що Юлія Тимошенко готова скласти повноваження Прем'єр-міністра, як тільки буде сформовано нову коаліцію у Верховній Раді,[21] яка фактично склалась після голосування за внесення до порядку денного Ради законопроекту 3186 "Про внесення змін в Закон України «Про вибори народних депутатів»[22].

За позовом народних депутатів з фракції БЮТ 10 жовтня 2008 Окружний адміністративний суд м. Києва призупинив дію Указу Президента про розпуск Верховної Ради і заборонив Центрвиборчкому проводити засідання, пов'язані з організацією виборів.[23] Після «судової війни», тривалого політичного протистояння і коаліційних переговорів цей виток політичної кризи завершився 9 грудня 2008 утворенням нової парламентської коаліції за участю фракцій БЮТ, НУНС і Блоку Литвина та обранням Володимира Литвина на посаду Голови Верховної Ради.[24] Прем'єр-міністр Ю.Тимошенко в ефірі національних телеканалів відзначила, що це відбулося «не за допомогою Президента, а всупереч його активній протидії створенню коаліції».[25]

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009. Щоб стабілізувати державні фінанси, уряд звернувся до МВФ за позикою. У жовтні 2008 року Юлія Тимошенко та міністр фінансів Віктор Пинзеник підписали з Фондом Меморандум. Передбачалося, зокрема: «дотування цін на імпортний газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального корегування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року»[26]. Умови Меморандуму не було виконано[27].

Крім того, роботу уряду ускладнювали численні провокації з боку Ющенка та його команди у владі, про що Тимошенко та її уряд неодноразово заявляли^{[джерело?]}.

18 грудня 2008 Тимошенко вперше звинуватила Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка — у змові з керівництвом НБУ, що призвело до падіння курсу національної валюти до рівня 8 грн за долар США.[28]

Розгорталася газова криза, під час якої Ющенко зайняв позицію захисту корумпованого посередника «РосУкрЕнерго»^{[джерело?]}. Коли, незважаючи на цей фактор та на тиск з боку Президента, кризу було подолано, Тимошенко стала для Ющенка ворогом № 1^{[джерело?]}.

5 лютого 2009 Верховна Рада вдруге не підтримала постанову про відставку уряду Тимошенко[29]. 10 лютого Президент Віктор Ющенко на засіданні РНБО виступив з різкою критикою Юлії Тимошенко і економічної політики її уряду. Прем'єр відкинула звинувачення[30][31].

Ю.Тимошенко на зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14.2.2008)

Тим часом партія "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», очолювана Юлією Тимошенко, вийшла на новий рівень: у лютому 2008 вона стало асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП) — найбільшої партійного об'єднання Європи, яке є союзом центристських та християнсько-демократичних партій континенту.[32]

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[33]. У кінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[34] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти. «Це означає, що йде оздоровлення економіки, говорить, що більше валюти надходить в Україну», — сказала прем'єр. При цьому вона попередила, що криза «завдаватиме клопоту» країні ще не один місяць[35].

Незважаючи на протистояння з Президентом та протидію опозиції, а головне — на розпал світової економічної кризи, Ю.Тимошенко не допустила дефолту країни.[36] В той же час Президент Ющенко періодично заявляв про неминучість дефолту.

Найбільшими успіхами свого Кабінету Ю.Тимошенко також вважає:[37][38]

— здійснення антикризової підтримки базових галузей промисловості (гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва);[39][40][41]

— укріплення енергетичної незалежності України через перехід на прямі торговельні відносини з РФ у газовій сфері;[42]

— відновлення слави житниці світу за рахунок рекордних урожаїв зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК;[43][44]

— відродження високотехнологічних та наукоємних виробництв, зокрема, космо- та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки Ан;[45][46][47]

— отримання Україною 16 травня 2008 повноправного членства в СОТ (незважаючи на скептицизм низки представників влади та опозиції, очолюваної Януковичем);[48]

— початок переговорів і перші кроки до асоціації та Зони вільної торгівлі з ЄС; саме уряд Ю.Тимошенко розробив путівник щодо асоціації з ЄС і щодо поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) та розпочав виконання перших умов для підписання Угоди про асоціацію;[49]

— здобуття остаточного рішення УЄФА про проведення Євро-2012 в Україні (проведення матчів чемпіонату в чотирьох українських містах та фінальної гри — в Києві);[50]

— запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань для вступу до вищих навчальних закладів.[51]

Одним із ключових напрямків діяльності Ю.Тимошенко на чолі уряду була боротьба з корупцією та олігархічними кланами. Зокрема, для цього було засновано інститут Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань боротьби з корупцією[52] та ухвалено пакет антикорупційних законів і нормативних актів уряду[53][54] Ю.Тимошенко особисто очолила боротьбу з «газовою» та «земельною» мафією, яка закінчилась у першому випадку усуненням корупційного посередника з постачання природного газу з Російської Федерації в Україну (РосУкрЕнерго),[55] а в другому — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки.[56]

Саме ефективна протидія корупції та висока фінансова дисципліна навіть у складний кризовий період створили додатковий ресурс для вирішення важливих соціальних проблем громадян. Це дало змогу своєчасно виплачувати зарплати бюджетникам, пенсії та стипендії,[57] не підвищувати тарифи на природний газ та електроенергію для населення,[58][59] забезпечити повернення коштів вкладникам проблемних банків,[60][61] встановити додаткові доплати вчителям, медикам та бібліотекарям,[62] значно збільшити допомогу при народженні дитини,[63] безкоштовно виділити близько 6 тис. квартир черговикам,[64] провести виплату компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян,[65][66] здійснювати безоплатне оформлення актів власності на землю.[67]

Володимир Путін і Юлія Тимошенко під час підписання «газових угод» 2009 року

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009. У цей час:

• Зовнішній борг України зріс з 12,31% ВВП в 2007 році до 35,38% в 2009[70] і складав 26,5187 млрд. дол.[71];
• В 2008 році ВВП України зріс на 2,3%, а 2009 році — скоротився на 14,8%[72];
• У 2008 році гривня девальвувала на 60% з приблизно 5 грн. до 8 грн. за 1 долар США;[73]
• В 2008 і 2009 роках інфляція в Україні склала 25,2% і 15,9% відповідно.[74]
• Готівкова маса грн. збільшилась з 111119 млн. в 2007 році до 154759 млн. в 2008 році і до 157029 млн., що й спричинило велику інфляцію і девальвацію.

• Прем'єр-міністри України