Непийпиво Василь Гнатович

Закінчив Харківську художню студію.

Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом «Червона зірка», медалями.

Був одним із головних художників Києва у воєнні й повоєнні роки — тримав у руках все оформлення відбудовуваного міста Києва[2].

Був різножанровим художником. Малював натюрморти, пейзажі, портрети, в тому числі і партійних діячів (Блюхера, Сталіна та ін.). Після прикрого випадку (його роботи портрет Сталіна, піднятий в небо на дирижаблі, впав на поле київського стадіону)[3] Василь Непийпиво пішов з портретистики. З сотень довоєнних робіт він зберіг тільки дві картини[4].

Непийпиво стає витонченим майстром натюрморту, його характеризують як « … яскравого представника української пейзажної школи з властивим їй ліризмом, безпосередністю вражень, замилуванням натурою»[5].

Він так пояснює свою позицію: «…в більшості я обходжусь без людської присутності. Пейзаж дозволяє це — природа мисляча, вона дає змогу і великі ідеї передавати без присутпості людини. А останнім часом я її свідомо не вводжу у цей храм краси і гармонії — вона стільки зла робить природі і собі ж, ясна річ, як частині природи, тож і випадає з єдності, хоч як це гірко, хоч як сумно»[2].

З 1951-го року В. Г. Непийпиво брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках.

У 1980-у році у Києві, де Непийпиво жив та працював, пройшла його персональна виставка.

У 1982-у році він отримав звання «Народний художник УРСР».

Помер у 2007 році.

Твори Василя Гнатовича Непийпиво експонуються і зберігаються в музеях, галереях і приватних колекціях в Україні та за її межами.

Роки наполегливої праці художника позначаються творами, без яких, починаючи з середини 1950-х років, не обходиться жодна українська виставка. Ось спогади дитинства – "Квітучі рожі". Од них віє спокоєм, сонцем погожої літньої днини; розкішні мальви заповнюють всю площину полотна. У "Березневому проміні" художник немов передчуває лагідне тепло провесни: ще все навколо вкрите пухкою, іскристою сніговою ковдрою, м'який промінь ковзнув по верхівках дерев, затеплив боки копиць сіна на узліссі – приніс першу вісточку весни.

Ігор Шаров зазначає, що художник часто будує картину на витончених настроєвих нюансах, підпорядковуючи мотив, колір і тон своєму задумові. Є мотиви, які дуже близькі автору. Особливо любить він малювати воду – символ життя, всього сущого на землі. Здебільшого вона в нього тиха, спокійна, у чистому плесі затоки чи ставка віддзеркалюється небо, дерева, кущі, піщаний берег. залюбки пише він весняні розливи річок, коли кряжисті осокори кроною сягають неба, могутньо підносячись над залитими повінню просторами. Художник уміє передати напрям руху ріки, безмежжя морської стихії.

Ліричні ноти завжди домінують у життєствердній поліфонії мелодій його полотен. Самі назви робіт – "Липи", "Подих весни", "Ой, зійшов місяць", "Танок берізок", "Ранкові пахощі", "Голуба пісня", "Верба і осокір у весняній купелі", "Бузкове шумовиння" – свідчить про те, що їхній автор – є справжній лірик.

Окремою сторінкою творчості Василя Непийпива є його київські пейзажі. У різні пори року – ранньої весни і золотої осені, взимку і влітку – він оспівує рідне місто задушевно й лірично, любовно й пристрасно.

Історія й сучасність у творах Непийпива постають у нерозривній єдності. Пам'ятки архітектури, мовчазні й величні, закарбували в своїх суворих формах буття й діяння наших предків. І художник шанобливо змальовує рукотворні образи минулого.

Рідна Полтавщина оспівана в полотнах Непийпива "Річка Удай", Простори Псла", "На околицях Диканькі". Художник тісними узами пов'язаний з землею, на якій виріс.

• «Ромашки» (1936);
• «Керченська протока» (1954);
• «Полтава» (1956);
• «Річка Ворскла» (1960);
• «Загорський Собор» (1966);
• «Травневі луги» (1968);
• Псковська Башта» (1970);
• «Дальні печери. Весна» (1974);
• «Софія Київська» (1977);
• «Село на Полтавщині» (1978);
• «Вранішні хліби» (1980).

• Зразки творчості

• Василь Непийпиво. Каталог виставки творів. Київська організація Спілки художників УРСР. Київ, 1980.
• Народный художник УССР Василий Непейпиво. Каталог выставки призведений. Киев, Реклама, 1985.
• Василь Непийпиво. Альбом. Автор-упорядник І. Н. Бугаєнко. Київ, Мистецтво, 1986.
• Народний художник України Василь Гнатович Непийпиво: каталог виставки. Міністерство культури і мистецтв України, Дирекція художніх виставок України. Київ, 2002.

Обкладинка альбому народного художника України В. Г. Непийпиво. Автор-упорядник альбому Говдя Ольга Петрівна (2002)

• Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2

• Бібліотека українського мистецтва
• Євроарт
• Носталжі
• Іван Бокий. Пала весь світ прозорий і духовний. Василь Непийпиво і його пейзажі
• Полтава історична
• Національна бібліотека