Неправо

Неправо виявляє себе у таких явищах суспільного буття:

1. делікт

• правопорушення
  • злочин
  • проступок
• невиконання обов'язків (покладених законом)
• порушення зобов'язань (взятих добровільно, згідно з договором)

2. свавілля

• приватних осіб
• держави

3. недемократичні політичні режими

• авторитаризм
• тоталітаризм
• фашизм
• диктатура
• поліцейська держава
• інші

4. неправові стани[1]

• тривалі безпорядки
• масові заворушення
• захоплення об'єктів натовпом
• анархія
• військові стани
  • війна
  • громадянська війна

5. неправозгідний шлюб[2]

6. неправовий закон

7. неправосудне судове рішення

8. інші сили, що протиставляють себе свободі, законності, справедливості, добросовісності, розумності, упорядкованості — тобто правовим цінностям. Наприклад, явно знущальна поведінка особи, яка, проте, не підлягає юридичній відповідальності; самозахоплення житла, ін.

Неправо може міститися і в законі (тут у значенні «акт законодавства»). Неправовим є закон, коли його змістом (повністю чи в частині) стає свавілля державної влади[3]. Іноді законодавство держави в цілому може мати мало спільного з правом (тоталітаризм)[4].

Проникнення неправа в закон відбувається шляхом різного виду установок на ототожнення права з законом (до чого тяжіють нормативізм і марксизм). І навпаки, розмежування права і закону слугує критерієм якості законодавчого поля[4].

Важливу роль у боротьбі з неправом у законі відіграє конституційна юстиція, наділена функцією визнавати неконституційними закони чи їх окремі положення, тим самим усуваючи їх з юридичного обороту повз волею законодавця.

Вершина німецької класичної філософії — Г. В. Ф. Гегель детально розробив поняття неправа, яке, щоправда, не повністю сприймається сучасними філософами (див., наприклад, у О. А. Івакіна). Під неправом Гегель розумів:

• ненавмисне (громадянське) неправо;

• обман;

• злочин.

	Право, которое в качестве особенного и, следовательно, многообразного получает в противоположность своей в себе сущей всеобщности и простоте форму видимости, есть такая видимость частью в себе или непосредственно, частью полагается как видимость посредством субъекта, частью вообще как ничтожное; это непреднамеренное или гражданское неправо, обман и преступление. Прибавление. Неправо есть, следовательно, видимость сущности, полагающая себя как самостоятельную. Если видимость есть только в себе, а не также и для себя, т. е. если неправо представляется мне правом, то это неправо непреднамеренно. Здесь видимость для права, но не для меня. Второй вид неправа — обман. Здесь неправо не есть видимость для права в себе, но проявляется в том, что я представляю другому видимость как право. Когда я обманываю, право есть для меня видимость. В первом случае неправо было видимостью для права; во втором — для меня самого, в ком воплощено неправо, право есть лишь видимость. И наконец, третий вид неправа есть преступление. Оно есть неправо в себе и для меня: здесь я хочу неправа и не прибегаю даже к видимости права. Тот, по отношению к которому совершается преступление, и не должен рассматривать в себе и для себя сущее неправо как право. Различие между преступлением и обманом состоит в том, что в обмане в форме его совершения еще заключено признание права, чего уже нет в преступлении.
— Гегель, Цит. за: Гегель, Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. [Текст] В 3 т. – М: «Наука», 1977.- Т.3. – 480 с.

Неправом в етиці визнається поведінка людини, яка, хоч і не порушує закон, та все ж є неприйнятною згідно з канонами даної соціальної групи і може спричинити моральні страждання суб'єкту такої поведінки. Так, наприклад, аборт є неправом з погляду значної кількості людей, хоч усі знають, що він дозволений за певних умов.

• Право
• Правознавство
• Закон
• Законодавство
• Конституційне судочинство
• Філософія права
• Неправова держава
• Зловживання правом

• Неправосудний вирок, рішення, ухвала або постанова // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Неправо — юридическая форма дисномии
• Зі словника Грінченка
• З рос. словника
• Т.С. Павлова. Вчення про право у філософії Гегеля. / Грані. — № 4 (66) липень-серпень ‘2009
• Андрей Архангельский: Авторское неправо

• Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. В 3 т. — М: «Наука», 1977.- Т. 3. — 480 с.
• Гегель, Г. В. Ф. Философия права. / Г. В. Ф. Гегель. — М: «Мысль», 1990, — 376 с.
• Аристотель. Никомахова этика. / Перевод: Н. Брагинская. — М.: ЗАО "Издательство «ЭКСМО-Пресс», 1997.
• Иеринг Р. Борьба за право. — СПб., 1895.