Нескорений (фільм, 1956)

1920 рік. Сім'я Апу переїжджає в Бенарес. Апу вже 10 років, він бігає вулицями міста й часто бачить батька — Харіхара Рая — на сходах над Гангом за читанням священних текстів перед групами вірян. Ці читання — головне джерело його доходів. Напередодні щорічного свята Дівалі Харіхар приходить додому в лихоманці. Не встигнувши як слід видужати, він повертається до роботи, але непритомніє прямо на вулиці. Його відносять додому. Вночі він просить Апу принести святої води. Незабаром він помирає. Мати Aпy Сарбоджайя наважується поїхати разом з сином у село, де їхній родич, священик, хоче навчити Aпy ритуалам брахмана, щоб хлопчик також прийняв сан. Ставши учнем священика, Aпy починає трохи заробляти. Але він дуже хоче вчитися у школі, як усі нормальні діти, і ділиться своїм бажанням з матір'ю, ставлячи перед нею серйозне фінансове питання. І все одно він іде до школи і вчиться блискуче. У 16 років Апу отримує щомісячну стипендію в десять рупій за умови, що він продовжить навчання в Калькутті. Ця новина і радує, і засмучує його матір. Зірвавши гнів та швидко заспокоївшись, вона віддає синові усі заощадження. Щасливий Aпy від'їжджає в Калькутту. Там він селиться у друкаря — безкоштовно, проте вимушений працювати на нього ночами. Через це іноді він спить на лекціях. Він ненадовго приїжджає на канікули до матері. У вечір приїзду Aпy вона намагається сказати йому, що хвора, але бачить, що він заснув, її не дослухавши. Він знову їде в місто. В останню мить на вокзалі він розуміє, що занадто різко розлучився з матір'ю (вона не розбудила його вчасно), і повертається до неї ще на один день — нібито запізнившись на потяг.

У Калькутті життя тече, як і раніше: робота ночами, навчання, підготовка до іспитів. Матері стає гірше, але вона не пише Aпy, щоб не заважати йому вчитися. Подруга бачить її стан і відправляє листа Aпy. Той приїжджає в село, але занадто пізно. Він сідає на підлогу і плаче, як дитина. Потім майже відразу від'їжджає в Калькутту, щоб продовжити навчання.

Французький кінокритик Жак Лурселль відзначає, що «хоча Нескорений не так насичений подіями і персонажами, як Пісня дороги, фільм вирізняється надзвичайно чистою і приємною мелодійністю».[2] На думку російського кінознавця Сергія Кудрявцева стрічка "зовсім не випадково отримала премію «Золотий лев», не дивлячись на те, що її «прийнято вважати такою, що істотно програє за художньою майстерністю та образному враженню її приголомшливому початку („Пісня дороги“) і навіть фіналу („Світ Апу“)», а це «опосередковано підтверджує, що там [на кінофестивалі у Венеції] змогли набагато краще оцінити не лише спільність коренів неореалістів, але й пошуки героїв, що перегукуються, вже в суспільстві, що змінилося, в абсолютно новому міському середовищі — нібито зовсім в іншому столітті».[3]

• Лурселль, Жак. Aparajito / Непокоренный // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 133—134. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Нескорений на сайті IMDb (англ.) (станом на 22.07.2017)