Нескінченне літо

Традиційно для жанру візуальних романів, гравець спостерігає змінювані картинки та діалоги, іноді маючи можливість обрати розвилку сюжету вибором з-поміж кількох варіантів. Гра використовує тексти та спрайти аналогічні багатьом японським візуальним романам і працює на ігровому рушії Ren'Py. Вона пропонує кілька гілок сюжету, які ведуть до різних фіналів. Вже бачені раніше діалоги є можливість швидко прокрутити до моменту появи нових. Персонаж гравця переміщується згідно гілок сюжету, або іноді за вибором гравця, вказаним на карті.

Метою гри є за тиждень побудувати стосунки з котроюсь із дівчат, знайшовши до неї підхід. Це вимагає правильних питань і відповідей у діалогах, звертання уваги в певні моменти на свою пару, або, навпаки, ігнорування.

Всього існує кілька фіналів, відповідно до обраної партнерки. Проте лише з однією з них сюжет «істинний», щоб отримати його, гравець повинен попередньо пройти всі доступні гілки сюжету.

Головний герой гри — самотній молодий чоловік Семен. Він живе за рахунок випадкових фрилансових замовлень і проводить більшу частину свого часу в інтернеті на анонімних іміджбордах. Одного зимового дня Семен вирушає на зустріч випускників, сідає на автобус № 410 (мем російських іміджборд — «пекельний автобус»), де засинає, а прокидається біля воріт річного піонертабору «Совеня». Виявивши, що він загадковим чином перемістився не тільки у просторі, але і у часі, потрапивши з зими 2008 року до літа 1980-х, Семен намагається розібратися, як і для чого він тут опинився, чому став виглядати як 17-річний підліток і як йому повернутися назад у свій світ. Однак незабаром він зближується з іншими піонерами (а особливо — з піонерками) і поступово входить до табірної рутини. Семена чекають сім насичених днів, протягом яких йому належить дізнатися, чи є це для нього шанс почати нове життя або ж покарання, здатне обернутися нескінченним кошмаром.

Прототипами для персонажів стали маскоти, а також уже існуючі на теренах пострадянського простору герої.

• Семен (рос. Семён) — головний герой. Збірний образ стереотип типового відвідувача іміджбордів — худорлявий і неголений, відлюдькуватий і малознайомий з реальним життям. Ім'ям послугував мем «Семен Персунов» (від англ. same person) — той самий користувач, що заходить на іміджборд, видаючи себе за кількох осіб. Його альтер-его є загадковий Піонер (Піонери), який розуміє, що діється в таборі, та не може з нього вибратися. Один з Піонерів переконує, що Семен приречений вічно переживати той самий тиждень, тоді як інший твердить, що вихід існує. Не побудувавши стосунків з жодною з піонерок, Семен отримує один з двох фіналів. У першому так само несподівано отямлюється вдома і продовжує колишнє життя. За іншого, якщо слухає злого Піонера, той заводить його в ліс і все починається спочатку.
• Аліса Двачевська (рос. Алиса "ДваЧе" Двачевская) — ім'я запозичене з ранніх тредів про створення Двач-тян, однойменного і найвідомішого персонажа іміджборда Двач (2ch). Дівчина з рудим волоссям, хвостиками у вигляді блискавок, одягнена у міні-спідницю і білу блузку з зав'язаною піонерською краваткою. Вміє грати на гітарі і любить плавання. Різка у висловлюваннях хуліганка, проте за цим образом ховає свою наївність та боязкість, а також сором'язливість у стосунках. При хорошому фіналі з нею Семен освідчується їй у коханні. Отямившись у реальності, він стає музикантом і з часом на одному з концертів зустрічає дуже схожу на неї дівчину. При поганому фіналі стосунки з нею так само змінюють життя Семена на краще, однак дівчини він не зустрічає.
• Олена (рос. Лена) — прототипом є Сумовита-тян (Уныл-тян), основний, на даний момент, персонаж Ичана (iichan). Спочатку Сумовита-тян була лише зображенням силуету плачливої дівчинки з двома косичками, згодом був намальований образ дівчинки з фіолетовим волоссям у традиційній японській шкільній формі темних тонів, подібній формі Юкі Нагато. Олена сором'язлива і полюбляє читати, але здатна демонструвати рішучість і суворість. Хороший фінал з нею описує як Семен розповідає Олені, що він з майбутнього. Несподівано, вона вірить і Семен їде разом з нею з табору. Вони проживають наповнене радощами і прикрощами життя, поки одного разу Семен не прокидається в своїй квартирі з початку гри. Поганий фінал показує сварку Семена з Оленою. Дівчина, котра кохала його від першого знайомства, вчиняє самогубство, а Семен з поверненням у реальність робить те саме.
• Славя — героїня, прототипом якої стала Славя-тян, персонаж, що народився на Двачі у 2007. Славя-тян є збірним тематичним персонажем слов'янської зовнішності у традиційному одязі. Славя намагається всім догодити, від працівників табору, до піонерів. Іноді вона користується довірою задля власної вигоди. Її сюжет має дві розвилки. В поганій Семен розповідає, що він з майбутнього, однак Славя не вірить. Він повертається в реальність, сподіваючись зустріти Славю, але згодом розуміє, що це лише нездійснення мрія. В хорошому фіналі Семен також повертається додому, але згодом зустрічає на зупинці схожу на Славю дівчину і вони успішно знайомляться.
• Уляна (рос. Ульяна) — прототипом стала СРСР-тян, перший персонаж Двача (2006). Дівчина з яскраво-червоним волоссям у червоній футболці з написом СРСР і жовтою спідницею. Ім'я походить від справжнього прізвища В. І. Леніна. Наймолодша з усіх, вона жвава і непосидюча, щира, хоча любить збиткуватися зі знайомих. Оскільки вона не має 16-и років, гілки сюжету з нею не містять еротичних сцен. У хорошому фіналі з Уляною Семен засинає поряд з нею, а прокидається в реальності. Пережите спонукає його повернутися до навчання, він успішно стає студентом і одного разу зустрічає вже дорослішу Уляну, з якою знайомиться. В поганому фіналі Уляна так і не приходить.
• Міку (рос. Мику) — оригінальне ім'я Міку Хацуне, маскота проєкту Vocaloid. Завідує музичним гуртком і сама вміє грати на різних інструментах. Позитивна і життєрадісна, вона вирізняється балакучістю, чим дратує оточуючих. Сюжет з нею є пародією на молодіжні фільми жахів. Семен виявляє, що пригоди в «Совеняті» наснилися йому, а Міку — його колишня дівчина, з якою він знімає фільм у піонерському таборі. Раптом обоє опиняється в минулому, де починаються жахливі й непоясненні події: хтось жорстоко вбиває піонерок, а з табору неможливо втекти. Врешті пригоди в минулому виявляються придуманим Міку сценарієм, а Семен відновлює з нею стосунки.
• Юля — кицедівчинка, що з'являється тільки після відкриття 5 гарних кінцівок і кінцівки Міку. Вона є ЮВАО-тян, персонажем мережевого фольклору, що начебто живе в Південно-східному адміністративному окрузі (Юго-восточный административный округ, ЮВАО) Москви. Вона є певною мірою надприродною істотою, яка живе в лісі та має уявлення що насправді відбувається в таборі. З нею можливі особиста і гаремна «істинні» гілки сюжету. В особистій табір наповнюють альтернативні версії Семена, а Юля виявляється призначеною спрямувати його в правильному напрямку. Семен прокидається в своїй квартирі і бачить в ліжку дівчину (хто це буде визначить гравець), після чого подумки говорить, що цілком задоволений своїм життям, а «Совеня» певно лише наснилося. В гаремному фіналі він від'їжджає з рештою піонерів на автобусі з табору і засинає. Прокинувшись у квартирі, Семен чує дзвінок у двері. На порозі стоять схожі на бачених у «Совеняті» дівчата, що розповідають про власні пригоди в таборі. Оскільки Юлі з ними немає, Семен вирішує разом з новими подругами до кінця з'ясувати що ж це було.
• Євгенка (рос. Женя) — прототипом став Міцгол. Також народилася на Двачі і зобов'язана своєму існуванню скандально відомому блогеру та учаснику ряду інтернет-проектів Міцголу.
• Ольга Дмитрівна (рос. Ольга Дмитриевна) — Мод-тян, творець і адміністратор іміджборду Ичан. Внаслідок конспіративної поведінки, стать прототипу залишається відкритим питанням, «Мод-тян навмисно пише повідомлення так, щоб з них не було ясно, якої статі автор». У грі вона — молода піонервожата, що намагається виглядати суворою. Через відсутність місць Семен живе саме в її будиночку.
• Віола (рос. Виола) — медсестра табору, жінка середніх років з гетерохромією. Її прообразом є Колайдер-сама — маскот Великого адронного колайдера.
• Сашко (рос. Шурик) — однойменний персонаж із серії радянських комедій, якого зіграв Олександр Дем'яненко. Більшість часу проводить у гуртку кібернетиків.
• Електронік (рос. Электроник) — прототипом став головний герой серіалу «Пригоди Електроніка». Разом з Сашком є частим відвідувачем гуртка.

Розробка гри почалася у травні 2008, коли на іміджборді Ичан (IIchan) було почато тред з питанням чи зацікавить відвідувачів іміджборди ероге з її маскотами[4]. Автором класичних маскотів і започатковувачем треду був користувач Huyase, інакше відомий як Художник-кун. Ідея зацікавила читачів і до серпня було оформлено уявлення про гру як несерйозну ероге[5]. Впродовж наступних місяців формувався текст, однак інтерес до проекту охолов, а реальної підтримки його розвитку майже не надавалося[5]. Художником фонів став дизайнер-фрилансер Арсеній Чебиткін (ArseniXC), доти вже відомий в онлайн-галереях 2D і 3D графіки[6][7][8]. Персонажі, фони, музика створювалися окремо від тексту на основі загальних уявлень. Гра не мала ні чіткого сюжету, ні навіть фабули[9]. В грудні 2008 у блозі проекту було оприлюднено висновок, що розробка триває стихійно, твориться здебільшого анонімами і необхідно відійти від справ, щоб переглянути всі напрацювання[10].

На початку 2009 року анонім, що мав доступ до матеріалів розроблюваної гри, прозваний Щуром-куном (Крыса-кун) оприлюднив напрацювання без згоди їхніх авторів. Свої дії він мотивував тим, що лідери проекту ведуть гру до занепаду. Це привернуло увагу до ероге і підштовхнуло розробників до роботи над механікою й сценарієм. Сам процес став більш структурованим, сюжет формувався за ігровими днями, а не розрізнено[11]. Розробники рідко розповідали про новини проекту, хоча і зрідка публікували інформацію про побічні роботи абстрактні обіцянки швидкого релізу. На квітень 2009 року було відомо про прихід другого сценариста, введення карти місцевості, активізацію роботи художників[12]. Було розроблено набір персонажів, їхні передісторії. Семен в одному з фейків описувався товстуном, що пізніше було спростовано[13]. На честь Дня Перемоги було викладено коротку демо-версію, яка не стосувалася подій запланованої ероге[14]. Охочі долучитися до роботи приходили і відходили, поки в серпні 2009 ArseniXC не створив розкадровку вступного відеоролика. Тоді в блозі гри було написану новину, де говорилося, що проект нарешті отримав міцний фундамент, проте єдиний сценарист покинув проект. Маючи вже чимало матеріалів, гра зупинилася в розвитку[15].

Перша повноцінна демо-версія вийшла в січні 2010[16]. Виявилося, що нею зацікавилися й на зарубіжних іміджбордах. Загалом демо-версія отримала численну критику. Вона стосувалася дизайну персонажів, різкої різниці між стилем фонів та спрайтами, художнім рівнем тексту, численних помилок[17]. Того ж місяця було випущено побічний візуальний роман про ЮВАО-тян і Славю[18]. Врешті, у вересні 2010, сюжет було завершено і почалося доопрацювання картинок, музики та програмного коду[19]. В грудні вийшла побічна гра, присвячена зимовим передноворічним пригодам у «Совеняті»[20].

У лютому 2011 року гра отримала справну версію, в яку можна було повноцінно грати, хоча багато ресурсів ще були відсутні[21]. Тільки в червні візуальний роман зрештою отримав назву — «Нескінченне літо»[22]. У вересні доопрацьовувалися картинки й скрипти, гра увійшла в стадію альфа-версії[23]. Згодом розробники переробили інтерфейс і ввели нові фінали[24]. В лютому 2012 року більшість фонів, спрайтів і музики було завершено[25]. Через зайнятість художників розробка загальмувала і попередні дати виходу повної версії вкотре було відкладено[26]. На вересень 2012 тривало тестування і «Нескінченне літо» вже була майже завершена[27], виправлялися помилки, а текст професійно редагувався[28].

Тривалий час не було новин щодо «Нескінченного літа», а 5 листопада 2013 художник спрайтів, що представився як Смолєв (SoraSora), виразив своє невдоволення тим, що в його роботи без його відома було внесено зміни. Пізніше ці виправлення було подано як патч[29]. На знак протесту проти цього і «самоуправства» сценариста він оприлюднив попередню версію гри. Випуск фінальної російської версії відбувся 21 грудня. Гра розповсюджувалася безкоштовно за ліцензією Creative Commons 4.0 (дозволяється вільне некомерційне використання із зазначенням авторства і посиланням на оригінал)[30]. Англійська версія була випущена 19 листопада 2014 і тоді ж гра стала доступною в Steam. Через цей сервіс вона поширюється безкоштовно з російською, англійською, італійською, іспанською і китайською локалізаціями[31].

Перекладом гри українською займалася спільнота інтернет-порталу «Гуртом», впродовж 2015 року. Проект було завершено майже на три чверті в 2016, та подальша робота на кілька місяців призупинилася. Підставою став закон про декомунізацію «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів». Оскільки «Нескінченне літо» містить радянську символіку, зокрема піонерську, що забороняється цим законом, локалізатори призупинили подальший переклад[32]. Проект було завершено в 2017 році зі спеціально доданим напівжартівливим повідомленням, де зазначається, що вся така символіка використовується виключно з художньою метою[2].

Гра отримала хороші відгуки ігрових критиків. Станом на початок 2017, Visual Novel Database давав грі середню оцінку 7,32 (добре) з більш ніж тисячі голосів[33], а понад 4200 користувачів Steam дали грі 92 % рейтинг рекомендації[31].

Два російськомовні ігрові сайти, ITN Daily[34] і Kanobu.ru, дали дуже позитивні відгуки, хоча й зазначалася невелика варіативність сюжету і необхідність пройти всі його гілки для повного розуміння. Рецензія Kanobu відзначила: «І хоча піджанр гри — ероге (від еротики тут, правда, залишилося по парі скромних хентай-малюнків на третину всіх гілок, які можна навіть не включати), вона не стільки про „пік-ап“, скільки про стосунки людей у цілому, про важливість впевненого способу мислення, любові до самого себе і про безліч інших простих життєвих речей, про які ми часто або забуваємо або просто навіть не замислюємося»[35]. Рецензент на Thumbsticks дав англомовній версії менш сприятливий відгук після її виходу в Steam. Зазначався недосконалий переклад, сильна різниця між стилями фонів і спрайтів, клішовані характери персонажів. «Коли є кращі безкоштовні візуальні романи, так і як Sunrider або Katawa Shoujo, я не можу щиро рекомендувати цю» — було сказано у вердикті[36].

• Офіційний сайт
• Блог проекту
• Група у ВК
• Блог проекту неофіційного порту на PSP
• Нескінченне літо у магазині Steam
• Everlasting Summer Wiki

У базах даних

• Нескінченне літо (англ.) у базі інтерактивних романів VNDB.org.
• Нескінченне літо на сайті Riot Pixels