Пригоди Електроніка

З лабораторії професора Громова втікає робот на ім'я Електронік, як дві краплі води схожий на хлопчика, чий портрет був поміщений на журнальній обкладинці, і чия зовнішність використовувалася професором при створенні Електроніка. Схожість з «прототипом» абсолютна; єдина зовнішня відмінність Електроніка від живої людини — відсутність емоцій, зокрема, нездатність посміхатися (надалі, він набуває і цієї навички). Випадковим чином обставини складаються так, що «двійники» зустрічаються.

У цей же час у закордонному місті Теймер діє банда злочинців, очолювана кримінальним авторитетом Стампом. Він доручає Уррі, найкращому гангстерові з усієї банди, знайти і викрасти Електроніка, який потрібен для участі в «злочині століття» — пограбуванні міської картинної галереї. Уррі на мотоциклі прибуває в CРСР для виконання відповідального завдання свого шефа.

Шестикласник Сергій Сироїжкін, кредо якого — жити в своє задоволення, не напружуючись — ближче знайомиться з Електроніком, дивуючись унікальним здібностям і швидко бере свого двійника в оборот: пропонує йому ходити замість себе в школу і навіть з'являтися у себе вдома, переконуючи його, що саме таким чином той і «стане людиною» (стати людиною було мрією Електроніка). Ніхто не може відрізнити Електроніка від Сергія. У робота з'являються друзі. Вчителі не можуть натішитися на здібного учня, який раптово виявив небачені таланти в математиці, фізкультурі, малюванні і навіть у співі. Батьки Сергія теж не підозрюють про підміну і тільки радіють успіхам псевдосина.

Уррі раз за разом зазнає невдачі, дивуючись унікальним здібностям Електроніка. Він не може відразу схопити робота, оскільки не може зрозуміти, як ним управляти.

З часом Сироїжкін розуміє, що залишився не при справах, оскільки робот зайняв його місце в житті. Усвідомлюючи безвихідь свого нового становища, Сергій вирішує «вийти з підпілля», зізнавшись друзям, що останнім часом його в школі і вдома заміняв робот Електронік.

Уррі не залишає своїх спроб. У підсумку за допомогою спеціальної валізи, що паралізує будь-якого робота, йому вдається викрасти Електроніка і в цій же валізі вивезти за кордон. Доставивши робота Стампу, Уррі замість подяки одержує недовіру: ватажок банди не вірить, що в Електроніка немає кнопки, і вважає, що Уррі навмисне приховує цю інформацію. Уррі потрапляє в опалу. Однак, поступово Стамп розуміє, що з Електроніком дійсно краще розмовляти не як з роботом, а як з людиною — наївною людиною, безпосередньою дитиною. Спритним обманом, користуючись дитячою довірливістю Електроніка, Стамп готує його до «пограбування століття», в якому робот повинен буде виконати ключову роль.

Тим часом у школі Сергія Сироїжкіна настає хаос. Вчителі, дізнавшись про деталі цієї неймовірної історії з підміною, визнають недійсними всі «п'ятірки», які встиг отримати Електронік, заміщаючи Сироїжкіна. Вони вимагають від Сергія негайної перездачі з усіх предметів. Викладачі недвозначно вказують Сироїжкіну, що він просто зобов'язаний вивчити всі шкільні дисципліни і здати їх не гірше робота. З титанічними зусиллями у Сергія це виходить.

А за кордоном відбувається «злочин століття». Переконавши Електроніка (для якого загальне благо і справедливість — понад усе), що в будівлі галереї знаходяться великі полотна відомих художників всіх часів, які уряд міста не дає споглядати простим городянам — поціновувачам високого мистецтва, Стамп просить Електроніка вилучити полотна з будівлі, щоб потім їх «виставити на загальний огляд», відновивши таким чином справедливість. Електронік через медальйон-передавач намагається зв'язатися з Сироїжкіним, щоб отримати його пораду, але безуспішно — другий аналогічний прилад Сироїжкіним загублений, Електроніку ніхто не відповідає. Рано вранці члени банди Стампа, обдуривши легковірних охоронців, доставляють в музей Електроніка та його собаку Рессі, загримованих під скульптуру «Хлопчик з собакою» (фігура хлопчика з собакою зображена на гербі цього міста), і бронзового бовдура з Уррі всередині. Після відходу охоронців Електронік «оживає» і, як наставляв його Стамп, відключає сигналізацію і впускає всередину будівлі бандитів. Вирізані картинні полотна, згорнуті в загальний рулон, Електроніка та бронзову фігуру з Уррі вони замикають у фургоні вантажівки і вивозять з музею. По дорозі Уррі «розкриває очі» Електроніку на справжнє обличчя Стампа. Електронік вирішує виправити свою помилку, повернувши вкрадені картини на колишнє місце. Він захоплює вантажівку і, переслідуваний бандитами, прямує назад в музей. У музеї його оточують люди Стампа, готові на все, щоб повернути полотна, не піднімаючи шуму … Ситуація стає критичною. Раптом медальйон-передавач починає видавати звуки: Сироїжкін знайшов-таки свій передавач. Електронік в двох словах описує Сергію ситуацію. На тому кінці консиліум з школярів, їх батьків, вчителів школи та професора Громова з помічницею гарячково намагається знайти варіант дій для Електроніка. Рішення було знайдено маленьким рудим-конопатим моторним хлопчиком Чижиковим: запустити великий годинниковий механізм з курантами, що знаходиться на міській вежі міста, який не працював довгі роки. Діючи згідно з отриманою від Сергія інструкцією, Електронік запускає цей баштовий годинник, прикріплює вирізані грабіжниками полотна до рамок поворотного механізму, пов'язаного з годинником. Електронік і Рессі забираються на обертовий від годинникового механізму шпиль будівлі і завмирають там, зображуючи собою фігуру хлопчика з собакою, як на міському гербі. Бій годинника будить усе місто, у всіх будинках відкриваються вікна, віконниці, через пару хвилин біля вежі збирається захоплений народ. Розсерджений Стамп з бандою змушений терміново ретируватися, залишившись ні з чим.

Минає якийсь час. Професор Громов привозить Електроніка до школи, де навчається Сироїжкін, згідно зі своїм рішенням подарувати хлопчика-робота школі. Всі учні вибігають йому назустріч. Звучить закадрова пісня «Ти — людина».

• Автор сценарію: Євген Велтистов
• Режисер: Костянтин Бромберг
• Оператор-постановник: Олександр Полинніков
• Художник-постановник: Володимир Ликов
• Композитор: Євген Крилатов (вірші пісень: Юрій Ентін)

• Державна премія СРСР за 1982

Планувалося, що Електроніка та Сироїжкіна зіграє один хлопчик, але режисер задумав знімати близнюків, у пошуках яких асистенти передивилися кілька сотень пар братів-близнюків по всьому Радянському Союзу. Володимир і Юрій Торсуєви були за рахунком 368-ю парою. Направлення на кінопроби їм дала завуч школи № 23, де вони тоді вчилися. На ці проби хлопчики прийшли зимового дня, коли стояв мороз під 40 градусів, і крім них більше на зустріч ніхто не прийшов. Від виконавців Сироїжкіна і Електроніка вимагалося, щоб вони вміли грати на гітарі, танцювати під музику, їздити на мопеді і хоча б трохи співати. Торсуєви вміли і те й інше і, крім всього іншого, займалися в музичній школі. І тому в той день вибрали саме їх, хоча спочатку на головні ролі шукали хлопчиків трохи молодших. На пробах хлопцям потрібно було розіграти сцену в гаражі, коли Сироїжкін пояснює Електроніку, що значить бути людиною. При підготовці до сцени у братів зав'язалася суперечка, хто кого буде грати, так як обом хотілося грати позитивного Електроніка. У кінцевому рахунку Володя поступився Юрі роллю Електроніка, бо Юрій був старший. Під таким розподілом їх і затвердили у фільм, проте буквально в перший же знімальний день Костянтину Бромбергу щось не сподобалося в їхній грі і він поміняв їх місцями.

Але коли затвердили братів Торсуєвих, виявилося, що затверджений до цього на роль здорованя-хулігана Макара Гусєва хлопчик був нижчий за них зростом. У підсумку вся увага асистентів з підбору акторів переключилася на підбір виконавця цієї ролі. Зрештою, виконавця ролі Гусєва, Васю Скромного, знайшли випадково і за кумедних обставин. Він скотився з перил на другого режисера фільму Юлію Константинову, коли вона в останній вирішальний день зазирнула до одеського інтернату.

Роль дівчинки Маї Свєтлової Костянтин Бромберг пропонував відомій вже Червоній Шапочці — Яні Поплавській, але юна зірка завередувала і відмовилася. На роль Маї також претендувала нікому не відома тоді Оксана Фандера, але у фільмі їй дісталася лише епізодична роль школярки, яка весь час плутає прізвище Чижикова. Оксана Алексєєва, яка зіграла в кінцевому підсумку Маю, сама прийшла на зйомки і, підійшовши до оператора фільму Костянтина Апрятіна, наївно запитала: «А коли ж я буду зніматися?». Апрятін сам зробив пробу, і так Оксана і потрапила в картину.

Максима Калініна, який зіграв інтелектуала Королькова, знайшли в басейні «Динамо» і прямо там же зробили кінопроби, які занесли в картотеку кіностудій. Коли ж з ним зробили пробу до «Електроніка», то вона йому дуже не сподобалася, і він до кінця життя не знав, чим тоді сподобався Бромбергу. До того ж, як з'ясувалося, за задумом художника-постановника Володимира Ликова, персонаж Корольков («Професор») повинен був виглядати як довготелесий блондин в окулярах. Однак затверджений на цю роль Максим Калінін являє собою повну протилежність — невисокий брюнет з нормальним зором.[3]

На роль професора Громова пробувалися Ростислав Плятт (його професор здався режисерові занадто вальяжним), Бруно Фрейндліх (актор відразу після проб захворів), Леонід Бронєвой (він посварився з оператором) та Олексій Сафонов.

Роль асистентки професора Громова Маші пропонували Ірині Муравйової, але у неї був занадто щільний знімальний графік. Лія Ахеджакова не потрапила у фільм через занадто незлагідний характер. У Євгенії Ханєевої не пішов дует з Миколою Гриньком. А що з'явилася на пробах Єлизавета Нікіщіхіна і так добре відіграла разом з ним, що режисер відразу її затвердив.

Коли Костянтина Бромберга запитали, кого він бачить у ролі ватажка банди — Стампа, він відповів: «Луї де Фюнеса», — після чого асистент по акторам зателефонувала Анатолію Папанову, але той був зайнятий. Володимир Басов неохоче погодився зніматися, тому що одну з ролей у фільмі грала його колишня дружина Роза Макагонова, хоча спільних епізодів у них не було.

На роль вчителя фізкультури Ростислава спочатку затвердили Сергія Філіппова, але він захворів. Ходили розмови, що Філіппов взагалі «ненадійний», тому що в будь-який момент може піти в запій. У підсумку вчителем фізкультури став Микола Боярський, дядько Михайла Боярського.

Передача кольору радянської плівки «Свема» була така, що дітям доводилося накладати щільний грим і яскраво фарбувати губи (губи фарбувалися тільки рожевою помадою, тому що червона на плівці мала синюватий відтінок). Братам Торсуєвим для зйомок фарбували волосся в яскравий блонд по моді тих років. Існує припущення, що це послужило причиною того, що через кілька років хлопчики почали швидко лисіти. А коли в армії їм збрили волосся, то після цього їх кучері остаточно пропали.

Під час зйомок діти швидко росли, і доводилося постійно перешивати їм костюми. Братам Торсуєвим двічі змінили шкільну форму. Для зйомок епізоду, в якому Рессі згризає пістолет Уррі («Ти навіщо зброю з'їв?») знімальною групою були приготовлені два пластмасових пістолети: цілий і з відпиляним («відкушеним») стволом. Але на зйомці ердельтер'єр Чингіз насправді схопив пістолет зубами і розгриз його в буквальному сенсі. Оскільки більше цілих пістолетів не було, в картину увійшов саме цей дубль[4]. В цілому Миколі Караченцову під час зйомок діставалося більше всіх. В епізоді, коли на голову Уррі падає штанга (бутафорська), актор впав додолу, наштовхнувшись на сук. Режисерові він нічого не сказав і тільки після зйомок поїхав до лікарні, де йому наклали шов.

Володимир Басов особисто придумав костюм Стампа, оскільки заздалегідь пошитий костюм через непорозуміння виявився на три розміри більше. Тоді Басов розсердився, а потім скомандував переляканої художниці по костюмах: «Дівчинка, знімайте штани!» Ледве вліз в її білі джинси, знайшов в гримерці чорний светр і залишився задоволений нарядом.

Євген Весник для ролі вчителя Таратара копіював Маршака — від вимови до здивованого, вічно дитячого погляду. А комічну ходу (бовтаються за спиною руки-батоги) скопіював з лікаря своєї районної поліклініки.

• На початку фільму асистентка Громова Маша приймає Уррі за монтера з Мосенерго. Однак місто, в якому відбувається дія, за усіма ознаками не Москва. На це вказують багато деталей: розташування поблизу морського узбережжя (добре видно в епізоді втечі Електроніка), відсутність річки, особливості забудови і планування. В першу чергу це помітить той, хто добре знає Одесу, оскільки частина зйомок пройшла саме там. Інша ж частина пройшла у Вільнюсі в мікрорайоні Лаздинай.
• Втечу Електроніка знімали на узбережжі Куяльницького лиману та селища Котовського.
• В епізоді, коли тато Сироїжкіна приїжджає додому на вантажівці, на борту чітко видно напис українською мовою «Мінавтотранс» і серія номерів ОГ, яка в той час використовувалася в Одеській області.
• Епізод, в якому на Маю в парку нападають хулігани, був знятий у вільнюському парку Вінгіс, але в різних місцях, тому що спочатку на задньому плані помітна група дерев, а вже в наступній сцені (знайомство з Сироїжкіним) за спиною у Маї виявляються самотнє дерево і естрадний майданчик Вінгіс. Між тим, епізод, де Електронік проявляє інтерес до собак у штучного водоймища, був знятий в одеському парку імені Леніна (тепер парк «Перемоги»).
• Одеський Палац Спорту (був побудований за рік до зйомок), куди приїжджає Сироїжкін для медичного обстеження перед матчем між командами «Інтеграл» та «Альбатрос», розташований на проспекті Шевченка, 31. Тут же Сироїжкін і Електронік спостерігають у вікно, як Мая та інші дівчинки займаються гімнастикою (але насправді через це вікно можна було бачити тільки хол з вішалками). Сьогодні будівля використовується багатопланово: як власне Палац Спорту, як торговий центр, як виставковий центр і як концертний зал. Фонтан на майданчику перед входом, який помітний у фільмі, сьогодні не функціонує. Вхід, який використовується у фільмі, зараз закритий рекламними щитами (але розпізнається по статуї і фонтану з фільму), для входу в палац використовуються три бокових під'їзди. На жаль, льодова ковзанка в будівлі не працював тривалий час, тому що холодильне обладнання було повністю зруйновано. Відтепер після капітального ремонту в 2016 році ковзанка знов працює.
• Там же, на проспекті Шевченка, 1 знаходиться будівля Національного політехнічного університету (тоді палац культури студентів Одеського політехнічного інституту), повз якого на початку фільму Сироїжкін тікає від Гусєва.
• Магазин іграшок (де Електронік влаштовує чергове подання і пізніше забирає звідти Рессі) — це «Дитячий світ» на вулиці Леніна, 14 (тепер Рішельєвська). З тих пір кутове приміщення тодішнього відділу іграшок змінило безліч власників, а сам магазин зберігся, хоча й змінив назву. А ось інтер'єр його знімався в «Будинку іграшок» на вулиці Карла Маркса (нині Катерининська).
• Будинок Сироїжкіна (відомий за назвою розташованого в ньому продовольчого магазину «Дари природи») знаходиться на вулиці Свердлова, 29 (зараз Канатна). На тій же вулиці обабіч будівлі облвиконкому (Канатна, 83) була знята перша зустріч Сироїжкіна з Електроніком. Характерні товсті колони під будівлею, які видно під час першої зустрічі, а також ще кілька разів фігурують у фільмі, зараз непомітні, оскільки закриті тонованими скляними стінами (схоже, там був облаштований ресторан).
• «Сумна пісня» Сироїжкіна знімалася в різних місцях. Мопед Сироїжкіна ламається на мосту Коцебу (вулиця Рози Люксембург, нині Буніна). У кадр потрапляють готель «Червоний», швейна фабрика ім. Воровського та адміністративний корпус заводу «Епсілон». У наступному кадрі Сироїжкін штовхає мопед з-під Сабанеєвого мосту вгору до площі Потьомкінців і продовжує ремонт то біля фонтану на Соборній площі, то знову біля фонтану, але вже біля музею морського флоту на вулиці Ласточкіна (тепер Ланжеронівській).
• Події в закордонному місті знімалися в вільнюських районах Лаздинай і Старе місто. Сцени в музеї знімалися у дворі Тракайського замку. У кадр також потрапив легендарний костел Святої Анни (протягом фільму повз нього кілька разів проїжджає банда Стампа), а також сусідній Костел св. Франциска Асизького і Бернарда. У Лаздинаї також знаходиться середня школа (тоді — № 36, нині Вільнюська Лаздинайська середня школа, Žeručio g., 4), будівля якої знімалася як школа (інтер'єрні ж зйомки проходили в павільйонах Одеської кіностудії) в «шкільних сюжетах»[7] («Ти — людина») (ця ж школа знята в 1974 році у фільмі «Веселі історії»). У Лаздинаї також було знято кілька початкових кадрів пісні «До чого дійшов прогрес».
• Епізоди всередині башти з годинником і епізоди в деяких класних кімнатах знімалися в декораціях на Одеській кіностудії. Для сцени, де Електронік разом з Рессі спускається по стіні вежі, була побудована горизонтальна декорація під невеликим нахилом.

• Сироїжкін у фільмі їздить на мопеді «Верховина-4».
• Батько Сироїжкіна працює водієм на вантажівці чехословацького виробництва «Škoda-706RTTN» з авторефрижератором «Orličan N12CH», на якому написано «Мінавтотранс».
• Мотоцикл Уррі — «Ява-634» чехословацького виробництва.
• Стамп у фільмі їздить на автомобілі марки «Buick Elektra».
• Автомобілі бандитів — «Pontiac Ventura», «Ford Taunus», «Opel Rekord».
• Професор Громов і асистентка Маша їздять на «Москвичі-2140».
• Електронік викрадає у банди автомайстерню «Jelcz-574» на шасі вантажівки «Star-660» польського виробництва.

• Під час зйомок діти швидко росли. Доводилося постійно перешивати їм костюми. Дівчинка в одному дублі посміхнулася повним ротом зубів, а в наступній сцені у неї вже передніх зубів немає!
• Музику до фільму написав композитор Євген Крилатов. Режисер змушував Крилатова по декілька разів переробляти композиції, так що одного разу Крилатов, сперечаючись з режисером, дійшов у тапочках на босу ногу і без пальто до Білоруського вокзалу, а на вулиці стояла холодна осінь.
• Оператором фільму був Олександр Полинніков, згодом режисер фільмів еротичного змісту.
• Згідно з інтерв'ю з Максимом Калініним (Корольков), Костянтин Бромберг згодом хотів запросити весь дитячий склад в інший свій гучний проєкт «Чародії», де вони б зіграли домових. Але всім батькам не сподобалося, що їхні діти повинні будуть грати нечисть.
• Фільм тричі показували по Центральному телебаченню в 1980 році (у травні, липні, грудні), а з урахуванням ранкового повтору серій під час телепрем'єри виходить чотири покази.
• Фільму був присвячений спеціальний, «дитячий» випуск «Кінопанорами» (показ на Центральному телебаченні — 18 жовтня 1980)
• Сценарій фільму був опублікований у збірнику "" Пригоди Електроніка «та інші сценарії», що вийшов у Києві в 1986 році.
• Сюжет у другій серії, пов'язаний з хокейним матчем, дуже схожий на кінцівку сюжету фільму «Тигри на льоду» (режисер Валентин Козачков, Альберт Осипов, 1971). У кінцівці того фільму так само грається хокейний фінальний матч між двома дитячими командами, і на початку матчу в одній з команд відбувається вимушена і таємна заміна — замість гравця Гната Климова, що спізнювався на матч, на лід виходить його сестра-близнюк Зіна Климова під виглядом брата. Це є порушенням правил, і в кінці матчу просто на лід вибігає однокласниця, повідомляючи всім про підміну (як Кукушкіна), проте робить це пізно — до того часу Гнат встиг прибути на матч, в перерві помінятися формою з сестрою Зіною і вийти на продовження гри (і так само, як Сироїжкін, забити шайбу).
• Пісні з фільму незабаром після телепрем'єри вийшли на платівці журналу «Кругозір» (№ 8 за 1980 рік, записані пісні «Ми — маленькі діти», «Крилаті гойдалки», «Б'є годинник на старій вежі»), на гнучкій платівці заводу «Грамзапис» (записані пісні «До чого дійшов прогрес», «Ми — маленькі діти», «Крилаті гойдалки», «Ти — людина») — в обох випадках був записаний голос Електроніка «з фільму» (виконання Олени Шуенковой, але це не фонограма фільму, а інший варіант студійного запису). На диску фірми «Мелодія» пісні Електроніка (за винятком пісні «Ти — людина») записані у виконанні солістів з Великого Дитячого Хору п / у В. Попова.
• Годинник на вежі з римськими цифрами. Цифри «7» і «8» показані дзеркально, тобто IIV і IIIV. Сама вежа нагадує по архітектурі Староміську ратушу у Празі, де розташовані всесвітньо відомі куранти.
• У сцені погоні Рессі за машиною, яка відвозить Електроніка, на собаку яскраво світять «задні вогні» автомобіля … Крім того, що таких ліхтарів на машинах не буває, в сцені вони ще й сильно смикаються відносно один одного.
• Журнал «Світ Фантастики» поставив Електроніка на 1 місце в списку «Най-най роботи», автор написав — «Радянський кіборг ручної збірки, який мучиться складними етичними питаннями, — один з тих небагатьох» філософських каменів "у фантастичній алхімії нашого дитинства, завдяки яким навколишній світ на якийсь час дійсно ставав золотим "[9].
• Всі розмови у фільмі показані як такі, що відбуваються по-російськи, тож для глядача залишається невідомим, якою мовою «насправді» Електронік спілкувався з шефом закордонних гангстерів (чи то шеф володів російською мовою, чи то Електронік володів мовою цієї невідомої для глядачів країни). При спілкуванні Уррі з жителями СРСР теж не показано ніяких мовних труднощів.
• Назва вигаданого закордонного міста «Тайнер», ймовірно, є похідним слова «таємний». Однак, за випадковим збігом, у США насправді існують кілька населених пунктів з такою назвою (Tyner).
• Як це часто буває, літературний твір і його екранізація мають чимало відмінностей: з книг Євгена Велтистова у фільм Костянтина Бромберга взято загалом тільки загальну фабулу: від професора-винахідника втік хлопчик-робот і зустрів свого живого «близнюка». Фоновою відзнакою повістей і екранізації є той глобальний факт, що у Велтистова буквально з перших сторінок робиться натяк, що дія відбувається хоч і в радянській країні, але не за життя письменника, а в невизначеному майбутньому, оскільки описуються реалії, неймовірні для радянської епохи застою: наприклад, відеотелефон, вертоліт-таксі, система клімат-контролю в готельному номері. Також є багато дрібних відмінностей: наприклад, абсолютно різні причини втечі Електроніка: якщо в книзі він утік через перенапругу в мережі під час зарядки струмом, то у фільмі він просто пішов від творця свідомо, намагаючись довести, що він теж член людського суспільства. Кіно-Електронік вміє практично все: співати, малювати, читати вірші, ну і, зрозуміло, вирішувати складні математичні і геометричні задачі, а також показувати рекорди в спортивних заходах. У книзі Електронік сильний практично лише в математиці і бігу. У повісті Велтистова більш правдоподібно пояснюється схожість Електроника й Сироїжкіна: професорові сподобалася в журналі фотографія, на якій був зображений у повний зріст хлопчик в плавках біля басейну — за цими «параметрами» Громов і зробив електронну копію хлопчика. У фільмі ж на обкладинці журналу у Сироїжкіна тільки усміхнена голова — відповідно, статури і росту хлопчика Громов ніяк не міг визначити. Якщо в книзі Електронік міг просто бігати — швидко і на великі відстані, то у фільмі він з'являвся і зникав у просторі миттєво, а при бігу розвивав конкретну швидкість до 300 км/год. Собака Рессі у фільмі також могла лише швидко бігати і до того ж, ще і дертися по стінах. У книзі ж вона мала складні «бабкові» крила, що дозволяли їй літати. Загалом, у трьох повістях Велтистова відбувається набагато більше пригод, подорожей і навіть «чудес» (фокуси Електроніка в Парку відпочинку, подорож Сироїжкіна за сонячними зайчиками в країну Двох вимірів, де все пласке, і багато іншого), ніж це показано у фільмі.

Після перших демонстрацій фільму на центральному телебаченні заключна пісня «Ти — людина» була вирізана з фільму. Ймовірно, Держкіно пішло на таку цензуру тому, що в тексті пісні було достатньо двозначне зміст. У словах пісні йдеться про те, що «куди подме вітер — туди і хмари», «куди пастух пожене — туди підуть стада», «де рейки проклали — там ходять потяги», «по руслу протікає слухняна ріка». А в приспіві весь час повторюється, що «ти — людина, ти — сильний і сміливий, своїми руками долю свою роби». Можливо, Держкіно вбачає в тексті натяк на те, що людина повинна йти проти законів держави. У підсумку третя серія після цензури, на відміну від перших двох серій, закінчувалася без фінальних титрів, бо пісня була їх фоном. У цій версії після того, Електронік і Рессі йдуть до школи, а навколо них збирається натовп, відразу слідував фінальний епізод з Чижиковим («Як, ви не знаєте? Канікули почалися! Ех ти, дядьку!»), який у повній версії йде вже після титрів.

Пісню повернули у фільм тільки в роки Перебудови[10], в січні 1988 року, однак, не цілком: під час звучання приспіву після третього куплета відбувається зрив музики і титрів. Найцікавіше, що зрив титрів є також і в перших двох серіях, причому в одному і тому ж місці, хоча ще наприкінці 90-х по телебаченню транслювалася версія, в якій титри перших двох серій не мали зриву. На даний момент тільки версія зі зривами в титрах всіх трьох серій виходить на DVD. Зрив титрiв пов`язан з тим, що з них було видалено прiзвище диригента Оркестра Госкино СРСР Давида Штильмана. Його син, скрипаль Артур Штильман як раз у 1979 роцi емiгрував з СРСР до США.

У 2010 році режисер Костянтин Бромберг оголосив про зйомку другої частини відомого фільму. У картині візьмуть участь Володимир і Юрій Торсуєви, які зіграли Електроніка та Сироїжкіна в першій частині. Знімати тридцятисерійний серіал планувалося в США. Однак, досі зйомки не були розпочаті.

Як розповідав Бромберг, кожна серія заснована на якомусь невідомому відкритті російської науки. Електронік, згідно зі сценарієм, пережив всі негаразди останніх років. Сироїжкін став директором інституту, в якому раніше працював професор Громов. У Сергія народився син, в чому доля героя повністю збігається з моєю. Сироїжкін-молодший буде дуже схожий на батька і стане головною дійовою особою.[11] Юрий Торсуєв

• Юрій Торсуєв (Сироїжкін) керує відділом корпоративних зв'язків московських дилерів АвтоВАЗа.
• Володимир Торсуєв (Електронік) був представником Норнікеля в красноярської адміністрації. Займався митними справами. Зараз живе в Новосибірську.
• Юрій та Володимир Торсуєви знялися ще двічі, будучи вже дорослими. В одному фільмі — «Незнайка з нашого двору» — вони грали близнюків-чарівників, в іншому (фантастичній казці) — молодого композитора і його двійника[12].
• Василь Скромний (Макар Гусєв) — єдиний з дітей, що знялися у фільмі, хто закінчив театральну школу при Одеській кіностудії. Пізніше закінчив морехідне училище. Спадковий моряк, зараз він — боцман далекого плавання.
• Оксана Алексєєва (Мая Свєтлова) живе у французькому Ліоні. Економіст-програміст.
• Євген Лівшиць (Чижиков) живе в Німеччині і працює музикантом-ударником. Останнім часом грає на ксилофоні, вібрафоні і марімбі в Дюссельдорфському симфонічному оркестрі. Викладає у Вищій народній школі Дюссельдорфа, доцент.
• Максим Калінін, що зіграв у фільмі роль розумника Королькова, закінчив економічний факультет МДУ і був успішним фахівцем у банківській справі. Після зйомок у «Пригодах Електроніка» в кіно він з'явився лише одного разу, в серіалі 1993 року «Кінь білий». 1 грудня 2011, у віці 43 років, Максим покінчив життя самогубством, викинувшись з вікна своєї квартири на 5-му поверсі, розташованої на Строгінскому бульварі в Москві[13]. В той же місяць вийшов випуск «Пусть говорят», присвячений Калініну, в якому інші діти-актори фільму вперше зібралися разом через понад 30 років після зйомок.
• Валерія Солуян (Кукушкіна) — закінчила медичний. Працює лікарем-дерматологом в Москві.
• Дмитро Максимов (Смирнов) займається бізнесом. Одружений. Має трьох синів.
• Оксана Фандера, яка зіграла дівчинку, яка весь час плутала прізвище Чижикова, стала відомою актрисою.

• Пісні з фільму
• Музика з фільму
• Подальша доля акторів на сайті
• «Дети актеры»