Нестеренко Марія Петрівна

Народилася у серпні 1910 року в селищі Буди недалеко від Харкова. Закінчивши школу ФЗУ, за сімейною традицією, пішла працювати на фаянсовий завод, де опанувала професією малювальниці. Була активною спортсменкою, захоплювалася музикою. Закінчила Харківське авіаційне училище, а у 1933 році — Качинську військову школу льотчиків, стала пілотом-винищувачем. Служила в Україні і на Далекому Сході.

В Києві вела велику громадську роботу. Там же вийшла заміж за однополчанина Павла Ричагова (Героя Радянського Союзу).

27 липня 1940 року Нестеренко зробила Безпосадковий переліт Хабаровськ — Львів в складі жіночого екіпажу (перший пілот — М. П. Нестеренко, другий пілот — Марія Михальова, штурман — Ніна Русакова) за маршрутом Хабаровськ — Львів на літаку ДБ-3 «Україна»[1]. Досягти кінцевої точки маршруту не вдалося через грозу, сильний зустрічний вітер і обмерзання, але за 22,5 години льотчиці подолали близько 7000 км і приземлилися в Кіровській області[2].

19 жовтня 1940 року Марія Нестеренко, вже в званні майора, була призначена на посаду заступника командира авіаполку особливого призначення. На цій посаді вона була заарештована на 4-й день війни. Павло Ричагов був заарештований на два дні раніше — 24 червня 1941 року. Звинувачувалася Марія в "неінформування про державного злочинця Ричагова: «… будучи коханою дружиною Ричагова, не могла не знати про зрадницьку діяльність свого чоловіка …».

У ніч з 15 жовтня на 16 жовтня 1941 року центральний апарат НКВС евакуювався в Куйбишев. Туди ж були вивезені і найважливіші підслідні. Навздогін полетіло розпорядження Берії: слідство припинити, суду не вчиняти, негайно розстріляти[3][2]. Розстріляна, разом із чоловіком, 28 жовтня 1941 у селищі Барбиш Куйбишевської області, на спецділянці Управління НКВС СРСР по Куйбишевській області[4].

Акт. Куйбишев, 1941 рік, жовтня 28 дня, ми, що нижче підписалися, згідно з приписом Народного комісара внутрішніх справ, генерального комісара державної безпеки тов. Берія Л. П. від 18 жовтня 1941 р за № 2756/Б, привели у виконання вирок про ВМН — розстріл щодо наступних 20 осіб засуджених: Штерн Г. М., Локтіонов А. Д., Смушкевич Я. В., Савченко Г. К., Ричагов П. В., Сакріер І. ​​Ф., Засосов І. І., Володін П. С., Проскурів І. І., Склизьков С. О., Арженухін Ф. К., Каюків М. М., Соборнов М. Н., Таубіна Я. Г., Розов Д. А., Розова-Єгорова З. П., Голощокін Ф. І., Булатов Д. А., Нестеренко М. П., Фібіх А. І. [5][2].

• За особисті успіхи в оволодінні бойовою технікою і вміле керівництво підрозділами була нагороджена орденами Червоної Зірки (25.05.1936) і Трудового Червоного Прапора (25.12.1936).

• На малій батьківщині М. П. Нестеренко — в Будах — на будівлі школи, де навчалася Марія, була відкрита меморіальну дошку.
• Під Самарою на місці розстрілу встановлено пам'ятний знак, на якому написано: "Встановлено на місці поховання жертв репресій 30-40-х рр. вклонімося пам'яті невинно загиблих … "[6]
• Портрети Марії Нестеренко і Павла Ричагова є в Центральному музеї Збройних Сил, в музеї «Будинок на набережній», в заводському музеї селища Буди на Харківщині[7].

• Справа авіаторів 1941 року