Неумивакін Дмитро Олександрович

Народився 1977 року в станиці Ассинівська (Сунженський район, Чечня). З 1993 року мешкав у місті Вінниця. Проходив строкову службу, згодом пішов до армії вдруге та пройшов відбір до складу миротворчої місії в Іраку — але тоді в нього народився син.

2014 року з початком російської агресії прийшов до військкомату добровольцем; воював в Іловайську. Після демобілізації підписав контракт.

Мобілізований в серпні 2015; сержант, командир відділення 53-ї окремої механізованої бригади.

27 вересня 2016 року троє бійців вийшли на бойове завдання з розвідки — поблизу міста Горлівка та потрапили під обстріл. Одного бійця одразу вдалося евакуювати, другий вийшов через півтори доби до своїх. Бійці розповіли, що бачили Дмитра із пораненням, а з лівого боку у нього йшла кров, він лише встиг сказати: «Виходьте звідси».

Через два місяці в морг міста Дніпро було доставлене тіло. Точна дата смерті невідома — загинув у полоні, а на хресті вказано «жовтень 2016» без дати.

Після проведення ідентифікації ДНК похований 23 грудня 2016 року у Вінниці на Алеї Слави.

Був розлучений, без Дмитра лишилися мама та син.

• указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[1]

• Неумивакін Дмитро Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну