Никанорівка

Никано́рівка (до 1917 — Новоолексіївка) — село в Україні, у Шахівській сільській територіальній громаді Добропільського району Донецької області.

Половецька баба біля Никанорівки.
Пам'ятник Никанору Скорику у селі, який було демонтовано у червні 2020 року в рамках декомунізації
Пам'ятник солдатам ДСВ
село Никанорівка
Країна  Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Покровський район
Громада Шахівська сільська громада
Облікова картка Никанорівка 
Основні дані
Населення 469
Поштовий індекс 85030
Телефонний код +380 6277
Географічні дані
Географічні координати 48°25′05″ пн. ш. 37°15′28″ сх. д.
Відстань до
обласного центру		 61,1 км
Місцева влада
Адреса ради 85030, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Никанорівка, вул. Миру, 1
Карта
Никанорівка
Никанорівка
Мапа

 Никанорівка у Вікісховищі

Неподалік від села розташоване заповідне урочище — Никанорівський ліс.

Історія

Заснування

Село Никанорівка виникло в першій половині XIX в . Село розташоване у витоках Гектовой балки, між балкою Пугачова (яр Луки) і Чапліним яром. Спочатку називалося Новоолексіївка на честь Олексія Коптєва, племінника поміщика Мерцалова. На захід перебував хутір Дубровка. Однак, перший хутір в даній місцевості (початок XIX ст.) Виник, як не дивно, не біля Чаплін яру, а північніше — у балці Пугачова, у той час частково заболоченою.

У 1878 р. в селі відкрита церковоно-приходська, а в 1890р . — Загальноосвітня школа.

Визвольні змагання

Після перевороту 1917 р. село перейменували на честь матроса — більшовика Никанора Скорика.

У 1917 р матрос чорноморець Никанор Скорик організував в селі ревком і очолив його. Члени ревкому роздали поміщичьку землю, зерно і інвентар селянам біднякам . В роки громодянської війни Скорик загинув від рук білогвардійців.

УРСР

В пам'ять про нього в 1924 р село назвали Никанорівкою. У 1928 р була збудована школа, яка мала 6 кімнат першим директором став Аджубаліс.

На зорі Радянської влади в селі почало роботу поштове відділення. Перший колгосп у селі (« Промінь») виник у 1930 р. Пізніше у Суворово виник колгосп ім. Молотова . На ст. Мерцалово працювала МТС.Після Німецько-радянської війни були відкриті: неповна середня школа у Никанорівка, початкова середня школа у Суворово, сільський клуб в Никанорівка . У 1950 р. село було електріфіцірова -но .

У 1951 р. виконком сільради затвердив проект планування, забудови та благоустрою села, складений виїзний бригадою № 2 Сталінського облсельпроекта . З середини 50-х рр. . в Никанорівка працював міжколгоспний річний піонерський табір (200 місць).

У 1986 утворена Никанорівська сільська рада . Її першим головою став Яковенко.

Незалежна Україна

17 липня 2016 року в селі пройшли перші вибори старости с. Никанорівки який повинен був представляти жителів колишнього Никаноровской ради, у виконкомі Шаховської територіальної громади, (дільниця №140239, села Никанорівка, Вільне, Іванівка, Суворове, Нове Шахове, с-ще Дорожнє) – з 4 кандидатів громада обрала старостою Іваняк Віру Володимирівну.[1]

27 липня 2015 року в село ввійшло до складу новоствореної Шахівської сільської громади.

Наприкінці 2019 року стало відомо,що село має бути перейменовано згідно ЗУ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів".[2]

Никанорівська ЗОШ І—ІІІ ступенів
Сільська школа

В 1878 р в селі вілкрилась 3-класна церковно-приходська школа в звичайній селянській хатині. В 1890 р. збудували нове приміщення 4-класної школи, яка працювала до 1919 р. Серед вчителів були спочатку дочка священика Олександра Андріївна, а потім учителька К. А. Жаботинська.

У 1919 р. в село прибув учитель А. П. Аджубаліс і став працювати в старій школі. З часом він організував будівництво нової школи на місці панського маєтку, яке було завершене в 1928 р. З того часу він став директором школи і працював на цій посаді 30 років.

Будинок культури (серп і молот було демонтовано, під час реконструкції

У 1973 р. завершене будівництво нової двоповерхової школи.

Соціальна сфера

Нині в Никанорівка працюють школа (побудована в 1973 р.), Дитсадок (з 1970 р.), Будинок культури. Раніше функціонували: бібліотека, Будинок вчителя, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. З 60-х рр.. село користується водопроводом. У центрі села є Меморіал загиблим воїнам і односельчанам у Німецько-радянській війні.

Релігія
Гектова балка

Іллінський храм. Престольне свято: пам'ять пророка Іллі (2 серпня). Настоятель: протоієрей Сергій Кравченко. Адреса: 85053 с. Никанорівка, Добропільський р-н, вул. Матросова, 4.

Пам'ятки

На схід Никанорівка — заповідні урочища «Никаноровской ліс» (39 га) і «Гектовая балка» (40 га) з прохолодними ставками і величезною кількістю півонії-воронця. У районі Мерцалове і Рози Люксембург також є ліси. Всім лісовим господарством завідує Красноармійський гослесзоз.

Відомі люди
  • Коптєв Олексій Іванович
  • Скорик Никанор Семенович — активний учасник революції і громадянської війни, борець за встановлення радянської влади в селі.
  • Гутник Йосип Михайлович — Герой Радянського Союзу. Працював головою колгоспу ім «40 років Жовтня» (с. Никанорівка), а потім — керуючим відділенням птахорадгоспу в с. Маяк Никанорівської сільради.
  • Шевелев Михайло Васильович. — голова колгоспу імені 40 років Жовтня (с. Никанорівка).
  • Жеребцов Іван Федорович — полковник, учасник Вітчизняної війни. 199-й гвардійський артилерійський полк під його командуванням першим увійшов в Берлін через Бранденбурзькі ворота. Тому йому присвоєне почесне звання — Бранденбурзький ордена Червоного Прапора Артилерійський полк.
  • А. П. Ажубаліс — перший учитель, учасник будівництва Никанорівської школи в 1927—1928 роках і її директор протягом 30 років.
  • М. В. Заварзін — воїн-інтернаціоналіст, військовий льотчик, учасник бойових дій в Єгипті і Афганістані, працював головою Никанорівської сільської ради.
  • Є. Г. Мартиненко — нагороджена орденом «Материнська Слава». Народила і виростила 12 дітей. Шестеро її синів воювали на фронтах Вітчизняної війни і повернулись додому живими.
  • М. О. Редчиць — директор Никанорівської ЗОШ з 1990 р.
  • Чекришкіна Наталя Миколаївна мати шести дітей «Мати — героїня»

Жертви сталінських репресій
  • Ліщин Іван Кузьмич, 1898 року народження, Таврійська губернія, українець, освіта початкова, безпартійний. Хлібороб. Проживав: с. Никанорівка Добропільського району Донецької області. Заарештований 7 березня 1931 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 10 травня 1931 року засуджений на 3 роки заслання у Північний край. Реабілітований у 1989 році.

Див. також

Примітки
  1. http://decentralization.gov.ua/news/item/id/2862
  2. https://dn.depo.ua/ukr/dn/na-donechchini-dekomunizuyut-shche-odne-selo-nazvane-na-chest-bilshovika-201910161046338

Джерела
  • Добропільська района централізована бібліотечна система Центральна бібліотека . "Береже память село" Матеріали історіко-краєзнавчих конференцій (травень, вересень 2015 року). Випуск 6 Збірник у двох частинах . Частина 2 . Добропілля 2016.
  • http://nikanorivka.at.ua/
  • http://www.postvorskla.pp.ua/index.php?topic=611.0
  • Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.