Новий палац (Потсдам)

Фрідріх ІІ (король Пруссії) у 1750 р.

Батько Фрідріх-Вільгельм І запам'ятався грубістю, войовичістю, скупістю і неповагою до науковців, хоча Європою вже крокувала доба просвітництва. Так, про геніального німця Лейбніця король відгукувався з неповагою, бо, як казав король, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц не здатен навіть стояти на варті. Сина ( кронпринца ) батько тиранив і той навіть зробив спробу втекти за кордон. Кронпринца перехопили і навіть хотіли віддати під трибунал як дезертира, та обійшлося. Бо він мало чим нагадував батька, багато читав, полюбляв французьку літературу, сам писав вірші. Він кохався в музиці, грав на флейті, за що отримав прізвисько - король-флейтист. Саме при його дворі пізніше деякий час працюватиме французький філософ і письменник Вольтер. Але він наслідував батька в войовничості і провів три війни, розширивши зброєю кордони свого королівства.

Король полюбляв бароко і рококо, і не гнався за новомодним класицизмом, який вже підкорював Європу. Тому і Новий палац витримано в стилі пізнього бароко, а більшість його залів - в стилістиці рококо. Проект створив Йоган Готффрід Бьорінг.

Палац почали будувати по закінченню Семирічної війни, а його будівництво мало політичну мету доводити сусідам могутність і велич Пруссії. Для побудови відвели східну частину парку Сан-Сусі. Новий палац не планувався як королівська резиденція, а призначався для свят, для «життя напоказ» та для житла вельможних гостей. Сам Фрідріх ІІ казав, що це палац для вихвалянь. Апартаменти для короля були спроектовані в одному з крил палацу.

Серед цікавих інтер'єрів палацу на першому поверсі - Грот, простора зала, прикрашена мушлями, особливими блискучими камінцями та битим склом. За припущеннями, взірцями слугували подібні зали в палаці Хет Лоо ( Голландія ) та зала в палаці Цвінґер ( Дрезден, твір архітектора Матеуса Пепельмана 1713 року).

Над Гротом розташований Мармуровий зал, що має висоту двох поверхів і прикрашений кольоровим мармуром. Його стіни оздобили також стінописами на міфологічні сюжети та картинами, а стелю - плафоном (живопис) у 240 метрів квадратних ( художник - Шарль-Амадей-Філіп ван Лоо ) . Цей живопис на стелі зображує богів на Олімпі і є найбільшим на північ від Альп.

У 18 столітті на хвилі поголовного захоплення аристократів порцеляною з'явилися перші зразки рам з порцеляни. Місцем їх виробництва стала Берлінська порцелянова мануфактура. В середині 18 ст. були віднайдені нові поклади каоліну в містечку Штребель. Після випалення порцеляна з каоліну цього родовища мала значно біліший колір, ніж сировина. Вона так сподобалась, що порцеляну тільки вкривали глазур'ю без розфарбовування. На замову короля Фрідріха ІІ з чисто білої порцеляни виготовили декілька рам для дзеркал, що прикрасили кабінет монарха в Новому палаці Потсдама. Рами прикрашені хвилястими візерунками з додачею квітів та білого птаха. Ті ж візерунки були і на стінах жовтого кабінету, створюючи разом єдиний ансамбль у стилі рококо. Усі рами були монолітними й дещо великими за розмірами - від 434 на 91 см до 170 на 108 см. Лише незначна частка цих унікальних виробів потрапила в інші країни. Але широкого використання для рам крихкий матеріал не отримав.

У південному крилі палацу розташували театр. Овальна зала має бічну галерею і партер. Головні кольори - червоний і білий, декор - визолочений, зала витримана в стилі рококо. Театр був сословним, але королівської ложі не мав. Належить до найкраще збережених театральних інтер'єрів 18 століття.