Новий шовковий шлях

Термін «шовковий шлях» був введений в обіг німецький географом Ріхтгофеном (Ferdinand Freiherr von Richthofen), в його праці «Китай. Результати власних мандрівок» (China. Ergebnisse eigеner Reisen), яка з’явилася за результатами семирічних мандрівок Китаєм, Японією, Сіамом, Філіппінами. Всього у період 1877 – 1911 рр. було видано п’ять томів. В першому томі мандрівник назвав цей торговельний шлях «Шовковим шляхом», вважаючи його найбільшим феноменом в історії людської цивілізації, і передбачив, що він знову відродиться після пробудження «китайського дракону».

На початку 21 століття Китай щорічно експортує до Європи товарів на $600-$800 млрд (з яких понад 90% припадають на країни Західної Європи[2]). Ці товари доправляються до Європи здебільшого морем, при цьому термін перевезення становить 36-40 днів. Значний термін перевезення призводить до значних транспортних та фінансових витрат, які роблять китайську продукцію на європейському ринку менш конкурентоспроможною. Перевезення суходолом — залізницею або автомобільним транспортом через Середню Азію, Росію та Білорусь — могло б здійснюватись за 16 днів[2], але для цього необхідно узгодити митні правила оформлення вантажів. Станом на листопад 2007 року, близько 1% від $ 600 млрд товарів, доставлених з Азії до Європи, доставлялися наземним транспортом.

Транссибірська (червоний) та Байкало-Амурська (зелений) магістралі

Одна з ідей проекту передбачала створення транспортного коридору з Китаю до Європи через територію Росії на основі наявних шляхів сполучення, включаючи Транссибірську магістраль. Окрім власне транспортного, Росія вбачала в цьому проекті значне геополітичне значення, в тому числі — в контексті власного глобального протистояння з країнами Заходу, в якому цей проект мав перетворити Китай на союзника Росії[3]. Сподівання щодо можливості втілення цих геополітичних намірів існували в Росії до листопада 2015[4]. Ідея участі Росії в проекті розглядалась Китаєм ще в квітні 2015[5], але в подальшому цей варіант був відкинутий через агресивну політику Росії в Європі.

Також існували ідеї створення транспортного коридору з КНР до Європи оминаючи Росію, так, ще 1998 було укладено угоду про розвиток коридору Європа — Кавказ — Азія, який мав об'єднати 13 країн.

В кінці листопада 2015 року на тлі російської збройної агресії проти України, військової інтервенції Росії в Сирію та загострення відносин між Росією та Туреччиною транспортні компанії Китаю, Казахстану, Грузії, Азербайджану і Туреччини підписали в Стамбулі Угоду про створення консорціуму для перевезення вантажів з Китаю до Європи в обхід російської території — Транскаспійський транспортний маршрут. 14 січня до проекту долучилась Україна.

В червні 2015 посол КНР Чжан Сіюнь на зустрічі з міністром інфраструктури України Андрієм Пивоварським заявив, що китайські банки готові вкладати в об'єкти інфраструктури в Україні в рамках ініціативи «Новий шовковий шлях»[6].

Перший демонстраційний потяг нового Шовкового шляху, що мав у складі 10 вагонів та 20 сорокафутових контейнерів, вирушив із Іллічівського морського торговельного порту 15 січня 2016.[7] В ніч на 31 січня перший демонстраційний поїзд по маршруту нового Шовкового шляху прибув у пункт призначення на станцію Достик Казахської дороги, що на кордоні з Китайською Народною Республікою. Загалом тривалість маршруту склала 15,5 діб замість 11-12 анонсованих раніше.[8]

Потяг прослідував Чорним морем та основними станціями: порт Батумі, Алят, Актау-Порт, Бейнеу, Жезказган, Балхаш-1. Вказаний маршрут є альтернативним шляхом доставки вантажів з Заходу на Схід в обхід території РФ через Україну, Грузію, Азербайджан та Казахстан до Китаю.[8]

План Шовкового шляху з його морською гілкою

В кінці листопада 2015 року транспортні компанії Китаю, Казахстану, Грузії, Азербайджану і Туреччини підписали в Стамбулі Угоду про створення консорціуму для перевезення вантажів з Китаю до Європи в обхід російської території — Транскаспійський транспортний маршрут. 14 січня до проєкту долучилась Україна.

Починаючи з квітня 2019 став регулярним маршрут Алашанькоу (Китай) – Епер'єшке (Угорщина), що доставив вантаж з Китаю до Угорщини. З січня 2020 року поїзди з Китаю в ЄС нарешті почали прямувати транзитом через Україну[9].

Тим самим Україна стала частиною ще одного маршруту [[Нового Шовкового шляху. В 2011 відбувалось 17 рейсів поїздів між Китаєм та Європою. В 2020 їхня кількість збільшилась до 10 тис., ріст у 588 раз. В європейські країни поїзди відправляються із 60 міст Китаю[10].

• Sijbren de Jong, Willem Th. Oosterveld, Michel Roelen, Katharine Klacansky, Agne Sileikaite, Rianne Siebenga (2017). A road to riches or a road to ruin? The geo-economic implications of China’s New Silk Road. The Hague Centre for Strategic Studies (HCSS). ISBN 978-94-92102-57-7.

• Один пояс, один шлях
• Список проєктів ініціативи «Один пояс, один шлях»

• Новий Шовковий шлях: Туреччина і Китай доставлятимуть вантажі до Європи в обхід Росії (рос.)
• Річка Дніпро стане частиною транспортного коридору з Китаю до Європи. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 9 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.