Новиков Микола Іванович

Микола Іванович Новиков (рос. Николай Иванович Новиков; 1744(1744) 1818) — російський просвітитель, письменник, видавець.

Новиков Микола Іванович
рос. Николай Иванович Новиков
Народився 27 квітня (8 травня) 1744[1]
Московська губернія, Російська імперія
Помер 31 липня (12 серпня) 1818[1] (74 роки)
Москва, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність журналіст, письменник, редактор, філантроп, видавець, філософ
Alma mater Імператорський Московський університетd
Знання мов російська[2]
М. І. Новіков, портрет роботи Д. Г. Левицького

Життєпис

Народився у дворянській родині. Навчився грамоти в сільського дяка, з 1755 по 1760 рік учився в гімназії при тільки що заснованому Московському університеті. З 1762 ніс солдатську службу в Ізмайловському полку. В 1767—1768 роках працював у Комісії зі складання проекту нового «Уложення» як секретар.

Просвітительські переконання Новікова сформувалися під впливом депутатів різних станів. У 1769 вийшов у відставку й став видавати сатиричні журнали: «Трутень», «Пустомеля», «Живописець» та інші, у яких критикував пороки тогочасного суспільства, виступав проти кріпосницьких порядків і полемізував з Катериною ІІ. Мріючи виховати нове покоління в дусі громадських чеснот, Новіков став творцем «Дружнього вченого суспільства» й «Типографічної компанії», що займалися облаштуванням друкарень, першої в Москві загальнодоступної бібліотеки, книгарень і шкіл.

Новиков видав понад 940 книг з різних галузей знань, зокрема «Скіфську історію» Лизлова, свої власні праці: «Досвід історичного словника про російських письменників» (Спб., 1772), «Древняя россійськая идрографія» (Спб., 1773), «Древня россійськая вивліофика» (Спб., 1773—1775; 1788—1791), а також, серед інших журналів, перший дитячий журнал у Російській імперії — «Дитяче читання для серця й розуму».

В 1775 році став масоном, захоплений широкою релігійно-ідеологічною програмою, що розвивала християнське вчення про братерство й любов і спрямованою на моральне вдосконалення. Після Великої французької революції 1789 року та повстання Є. І. Пугачова розмах суспільної діяльності Новікова, що продовжував «розливати світ освіти у своїй батьківщині» (В. Г. Бєлінський), викликав насторожену увагу до нього Катерини ІІ, що вважала Новікова «розумною й небезпечною людиною». 1792 року заарештований і без суду, за наказом імператриці, отримав 15 років заслання у Шліссельбурзькій фортеці.

1796 року його звільнив Павло І, проте підірване здоров'я вже не дозволило діячеві повернутися до активної діяльності.

Джерела

  • Життєпис на hrono.info(рос.)
  • Западов А. В. Новиков. М., 1968
  • Макогоненко Г. П. Николай Новиков и русское просвещение XVIII века. М, — Л, 1951
  • Сухарева О. В. Кто был кто в России от Петра I до Павла I, Москва, 2005

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.