Новинська Віра Петрівна

Ві́ра Петрі́вна Нови́нська (* 19 липня (1 серпня) 1900(19000801), Київ — † 15 січня 1982, Київ) — українська актриса музичної комедії (сопрано), відома за виступами в Харківському театрі музичної комедії та Київському театрі оперети, народна артистка УРСР (1954).

Новинська Віра Петрівна
Народилася 19 липня (1 серпня) 1900(1900-08-01)
Київ
Померла 15 січня 1982(1982-01-15) (81 рік)
Київ
Діяльність актриса оперети, співачка (сопрано)
Відома завдяки актриса Київського театру оперети
Батько актор Петро Чалий
У шлюбі з Добржинський Всеволод Миколайович
Нагороди народна артистка УРСР

Творчість

Виховувалась у сім'ї українських акторів. Є згадки про виступи її батька Петра Чалого в статті про театр «Ілюзіон».[1]

На сцені — з 1908 року (трупа Д. Гайдамаки). Її дебют відбувся у 8-річному віці під час гастролів у Воронежі, коли Д. Гайдамака попросив дозволу її батьків, артистів трупи, щоб дівчинка взяла участь у танцях, традиційних для тодішніх українських вистав «вечорниць». З того часу вона стала акторкою трупи з платнею 5 карбованців на місяць.

1912 року виступаючи в трупі Прохоровича в Ставрополі ще в юному віці отримала гарну пресу.[2]

1917 року — актриса Краснодарського театру мініатюр, від 1918 — Краснодарського театру оперети.[2][3]

1920 року — гастролює з оперетковою трупою Волгіна.[2]

В 1921—1929 працювала в театрах Баку (1925, Великий театр Азербайджанської РСР)[1], Тбілісі, Ростова, Ленінграда, Харбіна та ін.[4]

Згодом працювала в Україні: у Харківському театрі музичної комедії (1929—1934) та у Київському театрі оперети (1935—1972).

У випуску тижневика «Культура і життя», присвяченому 80-річчю Київського театру оперети, зазначалось: «Ціла епоха в історії Київської оперети пов'язана з іменем В.  Новинської, яка майже сорок сезонів пропрацювала в рідному театрі, залишаючись і на схилі віку справжньою зіркою оперети. Поруч із нею формувалося та зростало чимало артистичних поколінь: О. Юровська, А. Савченко, В. Васильєв, Г. Лойко, Н. Анникова, М. Блащук, Д. Шевцов, Л. Запорожцева».[5]

Особисте життя

Чоловік Віри Петрівни — безстрашний командир флотського напівекіпажу Дніпровського загону Пінської флотилії Всеволод Миколайович Добржинський (1900—1941), який поліг смертю хоробрих 18 вересня 1941, захищаючи Київ. До війни в різні роки він очолював київську міліцію і був директором заводу «Метиз».[6] Перепохований на Лук'янівському військовому кладовищі.[7]

Проживала в Києві в будинку на вулиці Шота Руставелi,55/6, який не зберігся, хоча являв собою архітектурну й історичну цінність.[8]

Ролі
  • Сільва («Сільва» І. Кальмана)
  • Маріца («Маріца» І. Кальмана)
  • Перікола («Перікола» Ж. Оффенбаха)
  • Еврідіка («Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха)
  • Хівря («Сорочинський ярмарок» О. Рябова)
  • Софія («Весілля в Малинівці» О. Рябова)
  • Парася («Трембіта» Ю. Мілютіна)
  • Матвіївна («Дівочий переполох» Ю. Мілютіна)
  • Барбале («Кето і Коте»)
  • Письменниця Віра («Дорога до щастя»)
  • Фрося («Серце і долари»)
  • Ганна («Зальоти соцького Мусія» М. Кропивницького)

Визнання
  • 1940 — Заслужена артистка УРСР[9]
  • 1954 — Народна артистка УРСР

Примітки
  1. Матеріали Новинської В. П.  // Архівні зібрання України. Путівники. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Випуск 3. Київ, 2014. — с. 58. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2015.
  2. В. П. Новінська / А. Поляков // Театр. № 2, березень-квітень, 1939. — С. 45-47
  3. Новинська Віра // Енциклопедія українознавства. — т. 5. — 1993. — с. 1784
  4. Новинська Віра // Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. — Одеса, 1999. — с. 266
  5. Культура і життя. 12-18 грудня 2014. № 50. — с. 5
  6. І стежка до криниці: розповіді про зустрічі / Юхим Маркович Мартич. — Київ: Радянський письменник, 1971. — с. 83
  7. Ты увидел бой, Днепр-отец река… Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.(рос.)
  8. Василь Галайба. Фотоспомин. Київ, якого немає. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 26 квітня 2015.
  9. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 9 січня 1940 // Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 січня (Архів Інституту історії НАН України, Владислав Гриневич)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.