Вулиця Шота Руставелі (Київ)

Ву́лиця Шота́ Руставе́лі — вулиця у Печерському районі міста Києва, місцевості Бессарабка, Нова Забудова. Пролягає від Басейної до Жилянської вулиці.

Вулиця Шота Руставелі
Київ
початок від вулиці Басейної
початок від вулиці Басейної
Місцевість Бессарабка, Нова Забудова
Район Печерський
Назва на честь Шота Руставелі
Колишні назви
Мала Васильківська, Борохова
Загальні відомості
Протяжність 850 м
Координати початку 50°26′24″ пн. ш. 30°31′21″ сх. д.
Координати кінця 50°26′02″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д.
Поштові індекси 01001, 01033, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро  «Палац спорту»
 «Площа Льва Толстого»
Автобуси А 55, 69
Трамваї лінія існувала з 1951 до 1998 року
Тролейбуси Тр 3, 12, 14, 15, 40, 40к, 91Н
Рух односторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11475
У проєкті OpenStreetMap r421768
Мапа
 Вулиця Шота Руставелі у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Рогнідинська і Саксаганського.

Історія

Вулиця виникла у 30-х роках XIX століття у зв'язку із розплануванням і забудовою місцевості в долині р. Либідь, що згодом отримає назву Нова Забудова. Спершу мала назву Мала Васильківська (прокладена паралельно Великій Васильківській), з 1926 року — вулиця Борохова, на честь єврейського громадського діяча Бера Борохова. Сучасну назву отримала 1937 року[1][2] на честь середньовічного грузинського поета Шота Руставелі (назву підтверджено 1944 року[3]).

Наприкінці 1970-х років у зв'язку із підготовкою до Олімпійських ігор 1980 року було знесено декілька старих будинків у кінцевій частині вулиці, зокрема гарний 4-поверховий будинок (архітектор А. Краусс, зведено 1898 року).

Забудова

Існуюча історична забудова виконана в останній третині XIX — на початку ХХ століття. Домінують 4—6-поверхові житлові та прибуткові будинки, переважно у стилі модерн та неоренесанс.

  • № 4 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
  • № 8 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
  • № 9 — житловий будинок; 1902–1903, європейський модерн;
  • № 12 — житловий будинок; 1902–1903, архітектор В. Ніколаєв, неоренесанс;
  • № 13 — центральна синагога Бродського, 1896–1898, архітектор Г. Шлейфер, історизм;
  • № 15 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
  • № 18-б — житловий флігель; початок XX ст.;
  • № 19 — колишній молитовний юдейський будинок, 1898–1899, архітектор В. Ніколаєв, перебудовано у 1958 року у кінотеатр;
  • № 20 — житловий будинок, 1910, історизм з елементами класицизму та модерну;
  • № 21 — житловий флігель; початок XX ст.;
  • № 22 — житловий будинок, 1896–1897, архітектор А.-Ф. Краусс, неоренесанс,

а також № 23, 24, 27, 29, 30, 31, 32, 34, 36, 37 (перебудовано), 38, 40/10, 42/13 (споруджені в 2-й половині XIX — на початку XX століття).

  • Будинок № 9а
  • Синагога Бродського
  • Будинок № 20
  • Будинок № 30
  • Будинок № 32
  • Будинок № 38

Установи та заклади

Примітки
  1. Постанови президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 29 липня 1937 року №№ 797/6, 797/8, 797/10 / Список перейменованих вулиць м. Києва за 1937 рік // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10343, арк. 54. Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.
  2. Перейменування вулиць // «Більшовик». — 1937. — 14 серпня.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.