Новолутківка

До 1891 року поселення належати до п'ятої ділянки казенної землі. (Звідси й назва п'ята дільниця державної землі, яка відносилася до села Добрянки, що на Синюсі. Землі були цілиною, що належали місцевим багачам та єлисаветградським купцям.

У 1891 році заселились українські селяни з-за річки Висі, переселенці в пошуках кращої долі, шукали порятунку від злигоднів, безземелля, де рятувалися від польсько-шляхетного гніту з сіл теперішнього (Маловисківського та інших районів Кіровоградської області) з'їхалися з різних сіл Грабське, Іванівка, Новостанівка, Чернече, Полковецьке, Буцівка, а з інших сіл.

Їхали переселенці на «вільні землі», але вони виявилися далеко не вільними. Дивилися люди на непривітний, пустинний степ слухали як шумлять у голих верховіттях верб над річечкою холодний вітер, і в їх серця закладалися темні передчуття, зневіра й туга. Ці передчуття не обманули переселенців. Тяжким було їхнє життя на новому місці. Спочатку жили в землянках, в левадах копали ямки та брали із них воду. Переселенській бідноті тяжко було підіймати цілину не маючи ні волів, ні коней. В поміщиків були залізні плуги, борони. Робота йшла повільно, тяжко, тож і врожаї були низькі.

Господарем одного із дворів був Літіцкий Лука, що виділявся серед переселенців своєю грамотністю і кмітливістю. Жителі поселення послали його в місто Одесу, уладнати справи по поселенню. Багато довелося оббити панських порогів, з горем пополам владнав справи переселенців. За заслуги перед громадою, в основу назви свого села, поклали прізвище Луки Літіцкого назване село Луківка, а згодом Ново-Лутківка.

Згідно з переписом УРСР 1989 року населення села становило 627 осіб, з яких 280 чоловіків та 347 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 551 особа.[2]

• Погода в селі Новолутківка