Новоуральськ
Новоура́льськ (рос. Новоуральск; у 1954—1994 роки — Свердловськ-44) — місто, центр Новоуральського міського округу Свердловської області.
місто Новоуральськ | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Новоуральск | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Свердловська область | ||||
Муніципальний район | Новоуральський міський округ | ||||
Код ЗКАТУ: | 65540000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 65752000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1954 | ||||
Населення | 85522 особи (2010[1]) | ||||
Площа | 100 км² | ||||
Поштовий індекс | 624130–624137 | ||||
Телефонний код | +7 34370 | ||||
Географічні координати: | 57°15′00″ пн. ш. 60°05′00″ сх. д. | ||||
Вебсторінка | novouralsk-adm.ru | ||||
Мапа | |||||
Новоуральськ Новоуральськ | |||||
|
Географія
Новоуральськ розташований на Середньому Уралі, поблизу кордону між Європою та Азією, на південний захід від селища Верх-Нейвінський.
Атомна промисловість
Новоуральськ — один з перших центрів атомної промисловості на Середньому Уралі. У грудні 1945 року Радою Міністрів СРСР було прийнято рішення про створення в країні атомної промисловості. 1946 року в Новоуральску почалося будівництво першого в країні газодифузійного заводу для виробництва високозбагаченого урану. 1949 року на заводі був отриманий матеріал для першої радянської уранової атомної бомби. У створенні атомного центру брали участь провідні вчені, інженери, кваліфіковані робітники. Сьогодні тут розташоване і діє одне з найбільших підприємств Уралу — Уральський електрохімічний комбінат (УЕХК), що отримав 1992 року Європейський приз «Клубу торгових лідерів» за високу якість продукції.
Статус ЗАТО
Багато жителів прилеглих населених пунктів їздять працювати і вчитися в Новоуральськ, пред'являючи при цьому пропуски. Для допуску в місто родича жителя міста оформляється тимчасова перепустка.
Діють 10 контрольно-пропускних пунктів:
- КПП № 1 «Селищний»(автомобільний, в'їзд в місто з боку селища Верх-Нейвінський);
- КПП № 2 «Вокзальний» (пішохідний, поруч з залічнічній станцією Верх-Нейвінськ);
- КПП № 3 «Водная» (пішохідний, поруч з водною);
- КПП № 4 «Старий Мурзинський» (автомобільний, в'їзд в місто з Заміського шосе);
- КПП № 5 «Південний» (пішохідний, поруч з Житлобудом);
- КПП № 6 «Мурзинський» (автомобільний, в'їзд в місто з боку Мурзинці);
- КПП № 7 (автомобільний, тупикова дорога на колективні сади і військове стрільбище В/Ч 3280);
- КПП № 8 (автомобільний, тупикова дорога на колишню військову частину і СНТ «Строїтєль-1»);
- КПП № 9 «Білоріченський»(автомобільний, в'їзд в місто з боку Білорічці);
- КПП № 10 «Північний» (автомобільний, тупиковий виїзд на Маневрову вулицю і залізничну станцію Північну).
Примітки
- Дані перепису населення 2010 року
- Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.
Джерела
- Аркуш карти O-41-97 Верх-Нейвинский. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)