Середній Урал

Середній Урал — найнижча частина Уральських гір, обмежена широтами Конжаковського Каменю на півночі і гори Юрма на півдні (61° — 55° 25' N)[2][3][4][5], згідно з деякими іншими джерелами — від гори Ослянка до широтної ділянки річки Уфи[6][7] (приблизно між 56 ° і 59 ° північної широти[8]).

Середній Урал
58° пн. ш. 59° сх. д.
Країна  Росія[1]
Регіон Росія[1]
Тип географічний регіон і гірський хребет[1]
Висота 266 м
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 489464
Середній Урал
Середній Урал (Росія)
 Середній Урал у Вікісховищі

Середній Урал добре відокремлений орографічно: Уральські гори тут знижуються, а строго меридіональне простягання гірського пасма змінюється південно-південно-східним. Разом з Південним Уралом Середній Урал утворює гігантську дугу, звернену опуклою стороною на схід, дуга огинає Уфимське плато — східний виступ Руської платформи [9].

Рельєф і геологічна будова

Складений головним чином гнейсами, амфіболітами, кварцитами, вапняками і пісковиками. Характерні сильно згладжені пагорби і ували, на західному схилі розвинений карст.

Новітні тектонічні рухи неогену-антропогену слабо відбилися на Середньому Уралі, тому він є невисоким пенепленом, з ізольованими, м'яко окресленими вершинами і пасмами, складеними з найщільніших кристалічних порід. Лінія Перм — Єкатеринбург перетинає Урал на висоті 410 м. Відмітка найвищих вершин — 700—800 м, рідко більше[9]. Найвища гора — Ослянка, вершина якої сягає 1119 м. Інші гірські вершини[6]:

  • Качканар (878,7 м),
  • Старий-Камінь (755,4 м),
  • Шунут-Камінь (726,2 м),
  • Біла (715,4 м),
  • Вовчиха (526 м),
  • Азов-гора (589 м),
  • Сугомак (590,8 м),
  • Єгоза (607,7 м).

Долини річок на Середньому Уралі порівняно широкі, розроблені. Лише місцями прямо над річищем нависають мальовничі кручі і скелі.

Ширина гірської смуги на Середньому Уралі досягає 25-30 км, а разом з передгір'ями 80-90 км [7]. Із заходу до гір примикає горбкувате Передуралля з переважанням карстового рельєфу, приуроченого до палеозойських карбонатних порід і гіпсу. Особливо рясні карстові форми на Уфимському плато, розчленованому глибоко врізаними долинами річок Ай, Юрюзань і Уфа.

Географія

Річки належать сточищу Волги (Чусова, Уфа) і Обі (Тагіл, Пишма, Ісеть). Багато озер (особливо на сході) — Таватуй, Ісетське , Шарташ.

Переважають хвойні (ялина, ялиця, сосна) і березово-осикові ліси.

Багатий на корисні копалини.

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Северные среднеуральцы. И немножко сибиряки
  3. Горстовые средневысотные горы и низкогорья. Большой информационный архив (рос.). Процитовано 9 січня 2020.
  4. А. А. Крубер. Уральские горы. Общее землеведение. Государственно учебно-педагогическое издательство, Москва — Ленинград, 1938 г. OCR Detskiysad.Ru. Процитовано 26 травня 2010.
  5. Уральский хребет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  7. Особенности рельефа и полезные ископаемые Среднего Урала
  8. Средний Урал, Большая советская энциклопедия. — М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978 гг.
  9. Урал. Общая характеристика

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.