Носу

Носу (північна ї, сичуанська ї, ꆇꉙ Nuosu) — одна з мов народності ї . Поширена в Китаї: на півдні провінції Сичуань і в сусідніх районах Юньнані.

Носу
ꆇꉙ Nuosu [nɔ̄sū]
Поширена в  КНР
Регіон Сичуань, Юньнань
Носії 1,6 млн. (1991)
Писемність ї, латиниця
Класифікація

Сино-тибетська сім'я

Тибето-бірманська підсім'я
Лоло-бірманська гілка
Група лоло
Північна підгрупа
Офіційний статус
Офіційна немає
Коди мови
ISO 639-1 ii
ISO 639-2 iii
ISO 639-3 iii

Про назву

Слово «носі» є самоназвою північних ї. Ї 彝 (yi) — це сучасна китайська назва кількох близьких груп, що говорять на шести різних мовах. Носі є найбільшою з них, її часто називають північна ї та сичуанська ї.

Питання класифікації

Відноситься до північних лолойських мов, якими розмовляють інші частини народу ї (насу ї нісу) і частина народності ну (мова нусу). Інші три групи ї говорять центрально-лолойськими мовами. Південно-східні і говорять на чотирьох близьких мовах (сані, асі, аже, Ажа), які входять до центральної підгрупи мов лоло.

До тієї ж підгрупи відносяться мови західних ї (Лалу, близька мові лаху) і центральних ї (ліпо / лолопо, близька мові лісу).

Писемність
Класичне письмо ї.
трьохмовні покажчики в Січані (Сичуань, Китай); зверху вниз: на носу (сучасним письмом ї), китайською та англійською.

Раніше використовувалося т. н. Класичне письмо ї — словесно-складова писемність, функціонально близька китайській. В ній налічувалося до 8-10 тис. знаків.

Сучасне письмо ї (Modern Yi script, ꆈ ꌠ ꁱ ꂷnuosu bburma [nɔ̄sū bʙ̝̄mā]) представляє з себе стандартний набір складових знаків, складений китайським урядом в 1974 на основі класичного письма. У 1980 році це письмо було оголошено офіційним для мови носу. 756 основних знаків передають склади Ляншаньського діалекту, обраного як основа для стандарту. Ще 63 знаки існують для складів, запозичених з китайської.

У 1958 році китайський уряд запровадив також алфавіт на базі латиниці[1]:

a b c ɕ d ƌ e ә fg г h ч i j k l m n ŋ o ө p q r ж s t u v w y z ʑ з

Примітки
  1. Гиляревский Р. С., Грівін В. С. Визначник мов світу з писемності . М., 1961. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 8 листопада 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.