Нурєєв Рудольф Хаметович

Рудольф Хаметович Нурєєв, відомий також як Нурієв[5][6] (17 березня 1938, Іркутськ — 6 січня 1993, Париж) — радянський і британський артист балету, балетмейстер. 1961 року не повернувся до СРСР після закордонних гастролей, ставши зіркою лондонського Королівського балету.

Рудольф Хаметович Нурєєв
рос. Рудо́льф Хаме́тович Нуре́ев
Рудольф Хәмит улы Нуриев
Фото Аллана Ворена, 1973 рік
Народився 17 березня 1938(1938-03-17)[1][2][…]
Іркутськ, РРФСР, СРСР
Помер 6 січня 1993(1993-01-06)[1][2][…] (54 роки)
Леваллуа-Перре[3]
·СНІД
Поховання
Сент-Женев'єв-де-Буа[4] і Rudolf Nureyev's graved : 
Громадянство  СРСР→ Австрія
Національність Татари
Діяльність артист балету, балетмейстер
Alma mater Маріїнський балетd і Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Вчителі Sulamith Messererd
Відомі учні Manuel Legrisd
Знання мов російська
Роки активності 1958 — 1992 — 1992
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
IMDb ID 0638159
Сайт nureyev.org

Життєпис

Рудольф Нурєєв народився в поїзді, що прямував до Владивостока, між Іркутськом і Слюдянкою, 17 березня 1938 року. Згідно з документами КДБ, за національністю татарин[7][8].

Батько — Хамет Фазлійович Нурієв (1903 — ?). Родом з села Асанова Шаріпівської волості Уфімського повіту Уфімської губернії (нині Уфімський район Республіки Башкортостан). Мати — Фаріда Агліуллівна Нурєєва (Ідрісова) (1907 — 1987)[9]. Народилася в селі Татарське Тюгульбаєво Кузнечіхінської волості Казанської губернії (нині Алькеєвского району Республіки Татарстан)[8][9][10].

Незабаром після народження батько отримав призначення в Москві. У 1941 році Рудольф з матір'ю опинилися в евакуації в Башкирській АРСР. Почав танцювати в дитячому фольклорному ансамблі в Уфі, а в 1955 році вступив до Ленінградського хореографічного училища, навчався у класі Олександра Пушкіна. Після його закінчення в 1958 році Нурєєв став солістом балету театру імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр).

16 червня 1961 року, перебуваючи на гастролях у Парижі, відмовився повернутися в СРСР, ставши «неповерненцем». Незабаром Нурєєв почав працювати в Королівському балеті (Королівський театр Ковент-Гарден) в Лондоні і швидко став світовою знаменитістю. Отримав австрійське громадянство.

Понад п'ятнадцять років Нурєєв був зіркою лондонського Королівського балету і був постійним партнером великої англійської балерини Марго Фонтейн. Виступав по всьому світу (в Європі, США, Японії, Австралії і т. д.). Працював дуже інтенсивно, наприклад, в 1975 році число виступів досягло трьохсот. Вважається, що Рудольф Нурєєв повністю змінив пасивну роль танцюриста в класичному балеті.

Від 1983 по 1989 рік Нурєєв був директором балетної трупи паризької Гранд-опера. Не раз виступав на одній сцені з Івет Шовіре. Одне з його головних досягнень у цей період — «відкриття» французької балерини Сільві Гіллем. Брав участь у класичних і сучасних постановках, багато знімався в кіно і на телебаченні, ставив класичні балети.

В останні роки життя виступав як диригент. 1984 року в крові танцюриста виявлено ВІЛ. Хвороба прогресувала і Нурєєв помер від ускладнень СНІДу 6 січня 1993 неподалік від Парижа. Похований на російському кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.

Приватне життя

Рудольф Нурєєв був гомосексуалом, проте в юності мав і гетеросексуальні стосунки[11][12][13]. Після втечі з СРСР 1961 року він зустрівся зі знаменитим данським танцівником Еріком Бруном. Брун і Нурєєв стали парою[11][14] і зберігали свої стосунки протягом 25 років, до самої смерті Бруна в 1986 році.

Вшанування пам'яті
  • В Іркутську встановлена ​​меморіальна дошка на честь Рудольфа Нурєєва[15]
  • В Уфі щорічно проводиться Міжнародний фестиваль балетного мистецтва імені Рудольфа Нурєєва.
  • Башкирський державний театр опери та балету і Башкирський державний хореографічний коледж[16] в Уфі названі на його честь.
  • У Казані також на сцені Татарського академічного державного театру опери та балету імені Муси Джаліля з 1987 року щорічно, наприкінці весни, проводиться Міжнародний фестиваль класичного балету імені Рудольфа Нурєєва. Фестиваль названий ім'ям танцівника з особистої згоди Рудольфа Нурєєва, який відвідав Казань в 1992 році[17].
  • В Уфі були встановлені меморіальна дошка та барельєф на честь Р. Х. Нуреєва.

Кінематограф
  • 2014 — Візит — роль виконав Азамат Ішкін

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118589024 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. https://actu.fr/insolite/toussaint-quelles-sont-les-celebrites-enterrees-en-essonne_46091418.html
  5. Рудольф Нуреев: бог танца и порока
  6. Выставка, посвященная Нуриеву, откроется в музее имени Бахрушина
  7. Из «Записки об измене Родине артиста балета Р. Х. Нуриева». См.: КГБ проворонил побег Нуриева
  8. Нуреев Р. Х. Автобиография. М., 1998.
  9. Алик Бикчурин. Жизнь и творчество Рудольфа Нуреева Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine. // Источник: журнал «Балет», № 95, 1998. Стр. 15-20 // Сайт Рудольф Нуреев
  10. Синенко С. Г. Рудольф Нуреев: истоки творчества, превратности судьбы. Художественно-документальное повествование. — Уфа: Китап, 2008. — 192 с.
  11. Kavanagh, Julie Nureyev: The Life (2007) ISBN 978-0-375-40513-6
  12. The Canadian Press (30 листопада 2009). TV dance-winner Archambault tackles Nureyev - Arts & Entertainment - CBC News. Cbc.ca. Процитовано 3 травня 2012.
  13. John Ezard and Carolyn Soutar (30 січня 2003). Nureyev and me | Stage. The Guardian. Процитовано 3 травня 2012.
  14. Literary Review. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  15. Первый выход Нуреева / Г. Гайда; Интервью вела О. Соболева // Иркутск,- 2001.- 30 нояб.- .7
  16. Башкирское хореографическое училище
  17. Нуриевский фестиваль на сайте Татарского театра оперы и балета им. М.Джалиля. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2013.

Література
  • Данциг Р. В. Вспоминая Нуреева. След кометы / Пер. с нидерл. И. Михайловой. СПб.: Геликон Плюс, 2012. — 368 с., 500 экз., ISBN 978-5-93682-809-6
  • Стюарт Отис. Рудольф Нуреев: Вечное движение = Perpetual motion: the public and private lives of Rudolf Nureyev. — Смоленск: Русич, 1999. — ISBN 5-88590-870-2
  • Рюнтю Юри Мэттью. Руди Нуреев без макияжа. — М.: Новости, 1995. — ISBN 5-7020-0981-9
  • Ролан Пети. Тан лие с Нуриевым.
  • Диана Солуэй. Рудольф Нуреев на сцене и в жизни.
  • Ариан Дольфюс. Непокоренный Нуреев.
  • Сергей Синенко. Рудольф Нуреев: Истоки творчества, превратности судьбы.
  • Н. Я. Надеждин. Рудольф Нуриев. М.: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2011. 224 с., ил., Серия «Секрет успеха», 3 000 экз., ISBN 978-5-98986-448-5, ISBN 978-5-271-31857-3
  • Красовская В. Рудольф Нуреев // Профили танца. — СПб.: Академия Русского балета им. А. Я. Вагановой, 1999. — С. 297—299. — 400 с. — (Труды Академии Русского балета имени А. Я. Вагановой). — 2000 экз. — ISBN 5-93010-001-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.