Нюй-ва

Елемент «Нюй» значить «жінка», елемент «ва» погано піддається дешифруванню. Американський синолог Е. Шефер гіпотетично тлумачить «ва» як «жаба», вважаючи, що спочатку Нюй-ва могла шануватися як дух дощових калюж, що представляється у вигляді мокрих створінь.

Китайський вчений Вень Ідо визначав ім'я Нюй-ва як жіночу іпостась гарбуза-горлянки, що пов'язується з широко поширеними у народів Східної та Південно-Східної Азії міфами про чудесне народження першопредків із гарбуза. 

Проте у поемі «Тянь вень» («Питання до Неба») Цюй Юаня, де вперше згадується Нюй-ва, і в більш пізніх пам'ятках відсутні відомості, що підтверджують обидві гіпотези.

У всіх пам'ятках межі нашої ери, а також в образотворчому мистецтві Нюй-ва має вигляд напівжінки-напівзмії (в деяких описах у неї ще є голова бика).

Атрибутом Нюй-ва на стародавніх рельєфах є або тростинний губний органчик — шен, винаходження якого їй приписується, або кутник — символ квадрата, тобто землі, а також диск Місяця в руках — символ жіночого начала — інь.

На рельєфах початку нашої ери Нюй-ва зображується в більшості випадків разом з Фу-сі, обидва — в образі людино-зміїв, причому хвости їх переплетені — символ подружньої близькості.

З'єднання Фу-сі і Нюй-ва в подружню пару відбулося відносно пізно (можливо до межі н. е.), але тільки у IX ст. у поета Лу Туна Нюй-ва названа дружиною Фу-сі. Згідно з "Ду і чжи" («Опис неповторного і дивного») Лі Жуна, коли всесвіт був тільки що створеним, Нюй-ва жила зі своїм братом Фу-сі в горах Куньлунь. Вони вирішили стати чоловіком і дружиною, але засоромилися. Тоді брат привів Нюй-ва на вершину Куньлуня і вимовив заклинання: «Якщо небу завгодно, щоб ми одружилися, нехай дим спрямується стовпом вгору; якщо ні, — нехай дим розсіється». Дим піднявся стовпом.   

Спочатку Нюй-ва шанувалася як прародителька племен ся (у середній течії Хуанхе), в основі її культу лежить культ змії, пов'язаний з культом матері-прародительки.

За одним з пізних міфів Нюй-ва ліпила людей з глини, робота була вкрай складна, вона стала опускати в глиняну рідину мотузку і, висмикуючи, струшувати її. З мотузки летіли на землю грудочки і виходили люди, від яких пішли бідні і низкорідні. Знатні і багаті походять від тих, кого Нюй-ва виліпила власними руками[1].

Також Нюй-ва приписується встановлення обряду одружень. Як богині одружень під ім'ям Гао-мей (高禖 гао — «високий», мей — жертвоприношення з молінням про дарування дітей) їй поклонялися, щоб позбутися безпліддя і отримати потомство, на її честь виконувалися танці еротичного характеру.  

Нюй-ва приписується також відновлення космічної рівноваги, порушеної катастрофою, коли зруйнувалися чотири межі землі (за однією з версій, від удару духу води Ґун-ґуна у гору Бучжоу). Нюй-ва розплавила різнокольорові камені і зачинила дірку у небі, потім відрубала ноги гігантської черепахи і підперла ними небо з чотирьох сторін Землі.

Одночасно Нюй-ва боролася з водами, що розлилися, намагаючись влаштувати загати, і вбила чорного дракона (Хей-луна) — втілення нечисті.  

• Пірра
• Богиня

• Marcel Granet: Das chinesische Denken. Inhalt — Form — Charakter. München 1980, S. 261