Богиня-мати

Богиня-мати — головне жіноче божество в більшості міфологій світу.

Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Статуетка «Великої богині» з Чатал-Хююка (7500 — 5700 роки до н. е.)
Ключові поняття
Категорія • Портал

Міфологічний сюжет

Часто Богиня — мати співвідноситься із землею, вона є цілковитим втіленням жіночого творчого начала. Як і богині пізніших релігій, чий образ сходить до доісторичного образу Богині-матері, вона в різних культурах асоціюється також з печерами (які сприймаються як лоно богині), водною стихією, рослинністю[1], астральними об'єктами[2], що вказує на універсальний характер культу цього божества. Мати дарує життя, тому самий найважливіший її атрибут — плодючість. Але в найдавнішій міфології Богиня-мати не тільки дарувала життя, а й відбирала. Звідси часто вона і богиня підземного царства.

У давнину культ Матері носив майже універсальний характер. Археологія дає свідоцтва поширення культу Матері в кам'яній добі. На величезному просторі від Піренеїв до Сибіру: в ​​доарійській Індії, в доізраільській Палестині, в Фінікії, в Шумері, і сьогодні знаходять жіночі фігурки, вирізані з каменю або кістки. Такі статуетки називають палеолітичними «Венерами». У них є спільні риси: великі груди, стегна, живіт. Голова і руки не виражені або відсутні.

В епоху неоліту уявлення про жіноче начало як джерела всього сущого під впливом зміни умов життя трансформувалися, але не втратили своєї початкової концепції. В неолітичному мистецтві Богиня-мати іноді зображувалася з дитиною на руках або у вигляді жінки, що народжує (в Чатал-Хююці вона зображується народжуючою голови биків і баранів). Образ Богині-матері є «проекцією» зрілої стадії життя жінки, на відміну від двох інших — образів юної Діви і старої Прародительки. Цей культ дожив до історичних часів у збірному образі Великої Матері Близького Сходу і греко-римського світу. Релігійна спадкоємність його виразно простежується в образах таких відомих богинь, як Ісіда, Нут і Маат в Єгипті; Іштар, Астарта і Ліліт і регіоні Родючого Півмісяця; Деметра, Кора і Гера в Греції; Атаргатіс, Церера і Кібела в Римі.

Богиня-Мати не має рівновеликого собі чоловіка, вона може породжувати його, брати в чоловіки і потім губити (давньогрецькі Гея і Уран). Інший варіант — вона проковтує своє дитя і вагітніє від цього (єгипетська Нут).

У більш пізній період, коли в релігії провідне місце зайняли боги, а не богині, культ Богині-Матері часто набуває оргіастичний характер. Прихильники міфологічної школи вважають, що традиція вшанування Богині-матері знайшла відображення в образах Цариці Небесної, каббалістичної Шехіни та християнської Богородиці-Мадонни[3].

Богиня-мати в різних міфологіях

Вірменська міфологія
  • Анаїт — богиня-матір, богиня родючості й любові.

Африканська міфологія
  • Богиня Міноха

Галлська міфологія

Грецька міфологія

Давньоарабська міфологія

Єгипетська міфологія

Зороастрійська міфологія
  • Анаїта — богиня чистоти і непорочності

Індуїстська міфологія

Кельтська міфологія
  • Ану (Ана), Дана — матір ірландських богів
  • Бригита

Малоазійський міфологія
  • Амма — фригійська богиня
  • Ма — каппадокійська богиня
  • Кибела

Міфологія Кавказу
  • Еос (міфологія). у Нахов (Нана)

Міфологія Центральної Америки
  • Сейба — богиня- матір майя
  • Атлатонін (науатль Atlatonin) — одне з імен ацтекської богині-матері

Міфологія Південної Америки

Римська міфологія

Слов'янська міфологія
  • Мати - Сира Земля — прародителька людини і всього живого.
  • Мокоша, Мока — богиня шлюбу та пологів, богиня долі, пряха, що пряде нескінченну пряжу
  • Лада — богиня весни, весняної оранки та сівби, покровителька шлюбу і кохання
  • Рожаниці — жіночі божества родючості, покровительки роду, родини, домашнього вогнища

Тюркська міфологія
  • Умай

Шумеро-аккадська міфологія

Міфологія модерну

Див. також

Примітки
  1. Горшунова О. В. Священні дерева Ходжі Барора. Фітолатрія і культ жіночого божества в Середній Азії//Етнографічний огляд. 2008, № 1. Сс.71-82.
  2. Горшунова О. В. Ідея двох начал в культі родючості у народів Середньої Азії//Середньоазіатський етнографічний збірник. Ред. В. І. Бушков. Москва: Наука, 2001. Сс. 219—231.
  3. Горшунова О. В. Жіноче божество в системі релігійно-світоглядних уявлень народів Середньої Азії. М .: ІЕА РАН, 2007. — С. 380.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.