Ніколаєвський Юрій Васильович

Першого вагомого успіху Юрій Ніколаєвський добився в 1957 році, коли набравши 10 очок з 17 можливих (поділ 4-7 місць) у 26-му чемпіонаті України йому вдалося виконати норму майстра спорту. Наступного 1958 року з результатом 9½ очок з 13 можливих (+8-2=3) Юрій переміг у чемпіонаті Києва.[1] Після чого його було включено до складу збірної СРСР на чемпіонат світу серед студентів 1958 року, що проходив в Варні. Виступаючи на 2 резервній дошці Ніколаєвський набрав 1½ очка з 3 можливих (+1-1=1), а його збірна посіла 1 місце.[2]

В 1959 році з результатом 16 очок з 21 можливого (+12-1=8) Юрій став срібним призером 28-го чемпіонату України, поступившись лише Юхиму Геллеру, та випередивши на 2½ очка Леоніда Штейна.[3] В тому ж році на черговому чемпіонаті світу серед студентів, набравши 8 очок з 10 можливих (+6-0=4), Юрій показав найкращий результат на 4-й дошці, а збірна СРСР завоювала срібні нагороди.[4]

В 1960 році Ніколаєвський знову став срібним призером чемпіонату світу серед студентів, його результат на 4 дошці 5½ з 9 можливих (+5-3=1).[5] Проте набравши 9½ очок з 16 можливих у чемпіонаті Києва (який також був півфінальним етапом чемпіонату України), не зумів пробитися в фінальний турнір чемпіонату України.

В 1963 році Юрій Ніколаєвський вперше став чемпіоном України.

В 1966 році Ніколаєвський вперше зіграв в фінальному турнірі чемпіонату СРСР. Та дебют для киянина, щоправда, був не дуже вдалим, набравши 7½ очок з 20 можливих (+4-9=7) посів лише передостаннє 20 місце. Але головне він вперше отримав відрядження на особистий міжнародний турнір у Варну, де посів 4 місце та отримав 1 бал на звання міжнародного майстра. На жаль, другу спробу йому не подарували як всесоюзна, так і всеукраїнська шахові федерації — завжди на вакантні місця вони висували найкращі, на їхню думку, кандидатури.

В 1967 році набравши 10 очок з 13 можливих, Юрій Ніколаєвський вдруге став переможцем чемпіонату України. В тому ж році він знову взяв участь в чемпіонаті СРСР, що проходив в Харкові за швейцарською системою за участі 126 шахістів. Набравши 7 очок з 13 можливих Ніколаєвський розділив 44-51 місця.

В 1968 році посів 2 місце на чемпіонаті України, поступившись 2 очками Юрію Сахарову.

В 1971 році Ніколаєвський в третій та останній раз зіграв в чемпіонаті СРСР розділивши 17-19 місця серед 22 учасників.

В 1977 році Юрій втретє став чемпіоном України.

В 1978 році Юрій Ніколаєвський закінчив свої виступи на високому рівні, зігравши лише одного разу на Меморіалі Ігоря Платонова в 1995 році, де посів останнє 14 місце.[6]

• Чемпіон світу серед студентів (1958) у складі збірної СРСР, срібний призер (1959, 1960).
• Триразовий чемпіон України (1963, 1967, 1977), срібний призер (1959, 1968).
• Переможець II Всесоюзного масового турніру (1962).
• Фіналіст чемпіонатів СРСР (1966/1967, 1967, 1971).
• Призер II і ІV Спартакіад народів СРСР (1959, 1967) і Всесоюзної Олімпіади (1972) у складі збірної України.
• Учасник матчів між збірними України і Болгарії (1962, 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968), України і Західного Берліна (1970).

• Партії Юрія Ніколаєвського на chessgames.com
• Партії Юрія Ніколаєвського на 365chess.com
• Особова картка Ю. Ніколаєвського на olimpbase.org
• Незабутній Юрій Ніколаєвський мс Юхим Лазарєв / «Спортивна газета», 18.02.2007.
• Особова картка Юрія Ніколаєвського на chessmetrics.com
• Динаміка зміни рейтингу ФІДЕ Ю. Ніколаєвського

Ніколаєвський Юрій Васильович

Попередній Леонід Штейн Юрій Сахаров Михайло Підгаєць

Чемпіон України із шахів 1963 1967 1977

Наступний Анатолій Банник Юрій Сахаров Костянтин Лернер